Вже минуло сім років від дня нашого весілля. Ми з чоловіком встигли стати батьками двох прекрасних діток та придбати окреме житло, хай і в кредит. Подруги відверто заздрять, адже їм здається, що у мене ідеальний чоловік. Всю зарплату в будинок несе, звичок шкідливих не має. з дітьми бавиться, виховує. от тільки ніхто із них не здогадується, як усе насправді.
Одного не зовсім чудового дня моє життя різко змінилося. Цілком випадково я дізналася, що чоловік мій має іншу жінку і вже досить таки давно із нею зустрічається.
Ця новина мене підкосила. Я мало в стаціонар не потрапила. Саме тоді зі мною серйозно поговорила свекруха. Вона, на диво, була незворушна, і сказала, що в цьому нічого надзвичайного немає. Мовляв, на всіх вистачить, ще й закопають. А такого чоловіка втрачати не варто. Її син мене і діток любить і нічого у нашому житті не змінилось.
Уже рік я живу як у ві сні. Дивлюсь на чвого чоловіка і не вірю жодному його слову. Навіть те, що він такий хороший мене не радує. Він із дітьми бавиться, а я вити хочу і з дому його виставити, адже знаю точно, що та інша жінка також нині при надії.
Мама моя мене спиняє від якихось рішучих дій, як і свекруха. Обидві в один голос кажуть, що я повинна закрити очі і жити так, ніби й не знаю нічого. Подруги відверто заздрять і лиш очі закочують, коли він мене з роботи із букетом квітів зустрічає.
Я вже не можу більше варитись у цій каші. Піти від чоловіка, означає віддати його тій жінці, він і справді дуже хороший, та й живемо ми дуже гарно.
Залишитись і далі в усьому цьому тільки заради дітей?
Може хто був у такій ситуації. Підкажіть, як мені бути?
18,05,2023
Головна картинка ілюстративна.