У нас в сім’ї ситуація була, коли маму на весілля не запросили.
У мене є старша сестра по батькові. Все дитинство, скільки себе пам’ятаю, Марина проводила у нас: вечорами після школи приходила, на вихідних залишалася, всі канікули жила.
Мама навчила її готувати, шити, в’язати. Коли Марині було одинадцять років, у неї з’явилася сестричка по матері. Щоб вона не заважала, Марину відправили жити до нас на постійно. До себе додому сестра повернулася майже в шістнадцять.
У вісімнадцять років Марина вже мала дитину. Хлопець відразу її покинув, мати і вітчим сказали, що їм не потрібне вдома вередливе немовля. Марина знову переїхала до нас.
Моя мама допомагала їй: вставала ночами до татового онука, гуляла з ним, регулярно давала гроші на харчування та одяг. Сестра не працювала поки дитина не пішла у садок. Мама зареєструвала її з сином у нас в квартирі.
Житло тільки мамине, тато свою квартиру залишив колишній дружині. Не офіційно залишив: вони її поділили по рішенню суду, татова половина залишилася за ним.
Як ви розумієте, мама непогано вклалася в мою старшу сестру. За що тато їй дуже вдячний: він постійно пропадав на роботі, ми його бачили іноді на вихідних і буквально годину вечорами в будні.
Марина влаштувалася на роботу, там у неї закрутився роман з колегою. Коли малюкові було чотири роки, Марина і її хлопець з’їхалися. Ще через рік справа дійшла до весілля.
Мама купила Марині весільну сукню, допомогла все організувати. Сестра і її наречений купили квитки на відпочинок, літак був через два дні після весілля. Дитину брати з собою вони не хотіли, попросили мою маму з нею посидіти.
Треба було забирати малого з садка, садок поруч з нашим будинком, за місцем прописки. Мама погодилася посидіти з онуком, саме онуком вона вважала сина своєї другої дочки – Марини.
Батьки приготувала для Марини ще один подарунок: дві тисячі доларів.
Напередодні весілля сестра подзвонила татові. Сказала, що він запрошений один, без мене і мами. Батько розсердився, відмовився йти один, дорікнув доці безсовісною поведінкою і боягузтвом. Він їй так і відповів: подзвони Валі (моїй мамі) сама, і скажи, що ти її не запрошуєш!
Марина не зважилася зателефонувати. Вона відправила повідомлення, що маму і мене там не чекають – на весіллі будуть тільки свої.
Мені було абсолютно байдуже, а мама не зімкнула очей всю ніч. Ми з татом її заспокоювали, підтримували. Батько сказав, що нікуди без нас не піде. Але мама його відрадила, а на наступний день сама змісила зібратися і йди на весілля.
Батько, злий на старшу дочку через її витівки, поклав у конверт тільки шість тисяч гривень. Вручив гроші Марині відразу після реєстрації шлюбу і поїхав додому до мами.
Те, що мама не була запрошена на весілля, не завадило Марині привезти дитину до нас на час медового місяця, як вони і домовилися раніше. Вона посміхалася, як ні в чому не бувало, розповідала зажуреній мамі чим дитину годувати… Якби тата не було вдома, то нічого б не сталося: дитина залишилася б у нас. Але тато був.
Він виставив свою дочку, разом з дитячими речами і онуком. Порадив відвезти його до кого-небудь «зі своїх», і заборонив Марині підходити до моєї мами.
Марина почала згадувати про прописку, що вона і неповнолітній син тут прописані, і вона взагалі може прийти сюди жити, і ніхто їй не завадить.
Батько побажав їй успіху і зачинив двері. А сам зателефонував колишній дружині і поставив ту перед фактом: якщо вона не умовить Марину виписатися від нас і прописатися до неї, то він продасть свою половину квартири, в якій вони з молодшою дитиною і другим чоловіком живуть. Колишня татова хотіла схитрувати: так, переконаю, тільки ти половину подаруй Марині.
Батько посміявся: не половину, а чверть, адже дочок у нього дві!
Вони зійшлися на тому, що при ринковій вартості цілої квартири два мільйони, вони викуплять татову половину за сімсот тисяч.
Сестра, повернувшись з подорожі, знялася з реєстраційного обліку. Під час її відсутності з малюком сиділа його рідна бабуся.
Гроші татові віддали через півроку після весілля Марини. Вони з мамою взяли кредит на квартиру для мене. Батько оформив все так: чверть квартири була подарована Марині, чверть – продана його колишній дружині.
Відразу після договору дарування Марина перестала спілкуватися з нами спілкуватися. Татові вона сказала, що у неї більше немає батька. Ще вона розповіла про те, що завжди терпіти не могла мою маму. А я – взагалі якесь непорозуміння, і сто відсотків не його дочка.
Вже рік минув, а мама досі не може зрозуміти, що вона зробила не так: прийняла, дбала, любила, не ділила нас на свою і чужу. Батько вважає винним себе: каже, що треба було бути класичним «недільним татом», а не тягнути Марину до нас додому.
Мені скоро виповниться двадцять два роки. Саме в цьому віці Марина з’їхала від нас з чотирирічним сином, забувши сказати спасибі за все, що було для неї зроблено.
Записано зі слів Жанни Т.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
