Нарешті я його знайшла! Рецепт ніжного і повітряного крему мого дитинства. Пам’ятаєте, ним начиняли вафельні трубочки і “заварнушки”, з ним робили корзиночки і прикрашали торти!
Інгредієнти:
- 600 мл молока.
- 150 гр вершкового масла.
- 150 гр цукру.
- 4 ст л з гіркою манки.
- 200 мл вершків (33%).
- 15 гр ванільного цукру.
Для початку потрібно зварити манну кашу. Молоко виливаю в сотейник, додаю в нього цукор і ванільний цукор, все перемішую і ставлю на вогонь.
Як тільки молоко закипить, зменшуємо вогонь і тонкою цівкою всипаємо манку, при цьому постійно помішуючи молоко. Кашу будем варити до загустіння. Каша охолола, готуємо крем.
М’яке вершкове масло спушуємо до пишності і потім продовжуючи спушувати, додаваємо в нього по столовій ложці остиглої манної каші.
200 мл. вершків жирністю 33%, спушуємо до стійких піків. І поступово додаючи спушені вершки в крем, акуратно вмішувати їх лопаткою.
Крем готовий, він ніжний, повітряний, досить густий і неймовірно смачний. Смачного!
Популярні статті
- Зі свого міста ми виїхали разом із сестрою чоловіка ще у минулому лютому. Винайняли квартиру у передмісті Берліна де і мешкаємо донині. Аня мені завжди подобалась, ми з нею були подругами, аж доки не почали жити разом
- Яка робота? – дивиться на мене здивовано чоловік, – А мама моя, як сама? Ні і ще раз ні. Ти маєш звільнитись і допомагати їй. Це обов’язок дружини, хіба не так
- Коли донька йшла за Максима я була проти. Ще при знайомстві її наречений мені не сподобався. Даша очі під лоба і розповідає, який він хороший, який економний і як гарно вміє рахувати гроші, прямо до копієчки, звичок не хороших не має і правильно харчується. Я ж розуміла, що хлопець дуже економний, прямо занадто, як згодом виявилось. А останні події і доньці моїй очі відкрили
- Син знову телефонує із тим же проханням: “Мамо це тимчасово. Ти на мене ображена, а діти мої до чого? Ми жити не маємо де, впусти, хоч на місяць, доки я роботу знайду у місті і зарплатню першу отримаю”. Але мене так просто не розчулити. Я гне пускала і пускати їх до себе не буду і тут справа не в образі. Ось посудіть самі, ви б простягнули руку допомоги після такого?
- Ззовні гарне і світле приміщення зустріло мене темними коридорами і неприємним запахом. Я, навіть не одразу увійти туди змогла, надто різким був контраст між життям за територією і тут. Олена мене зустріла радо. Показала свою кімнатку, провела екскурсію, з гіркою посмішкою розповіла про “радості” життя в старечому домі. Додому я їхала із одним єдиним твердим рішенням і з наміром будь, що зробити, як надумала. та несподівано мої діти виступили проти