Моїй подрузі 40 років, але вона за цей час встигла вже чотири рази заміж вискочити. Жінка вона красива, нічого не можу сказати. Найцікавіше, що від кожного чоловіка вона має по дитині і одразу стверджує, що цей шлюб особливий.
Перший чоловік був звичайним студентом, а вона бігала до нього на побачення. Жилось йому не надто добре, але красуня, яка дивилась закоханими очима, окриляла. Як тільки скінчив навчання, одразу ж одружився. Так з’явилася Катюша. Але якось після чергового непорозуміння чоловік пішов з дому і кудись поїхав. Слизька дорога, ніч. Світлана залишилася вдовою.
Другий чоловік був “не нашим”. Курортний роман переріс у шлюб на шостому місяці. от тільки не склалось. Надто він любив жінок і наявність дружини його аж ніяк не спиняла. Але Світлана все ж подарувала йому сина. Встигла до того, як він пішов до сусідки.
Третій шлюб був найкоротший і найневдаліший. Молодик звик отримувати все на блюдечку з блакитною облямівкою. Він любив гуляти, веселитись, зустрічатися з друзями. Працювати не хотів, а про сина мріяв. Сказав, щойно з’явиться дитина, відразу все буде. От і подарувала йому Світлана сина.
Жили вони дуже сутужно — на хліб не вистачало. Бабуся Світланки їм продукти купувала та комуналку оплачувала. Молодий чоловік хоч і клявся у коханні, але заробляти гроші так і не навчився.
Старша донька Світлани саме заміж вийшла, як мама надумала теж іти під вінець з новою любов’ю. Си ось із весілля повернулись. Знову біла сукня закохані очі і віра в те, що цей точно подарунок долі і той “єдиний” про якого усе життя мріяла і якого так шукала. А ще наречена на четвертому місяці. Ну а який шлюб без спільних дітей?
Дивлюсь на неї і ніяк зрозуміти не можу що нею керує: надія, любов, віра у кращу долю? Чи щось інше?
Головна картинка ілюстративна – pexels.
