Нас у тата двоє доньок. Мами нашої не стало на світі ще коли я малою була, тато вдруге так і не оженився. Претиденток багато було, але тато сказав, що рідно матері нам ніхто замінити не зможе, тож він гріха на душу брати не хоьів. Казав, що як ми виростиме, тоді і він влаштує своє життя.
П’ять років тому сестричка моя старша заміж вийшла. Жениха собі обрала дуже заможного. Скажете – радійте люде, кожній би так, проте нам з татом не до радості. Надто свати у нас люди цікаві, а сестра навчилась не погано під їхню “сопілку” підлаштовуватись.
Почалось усе з весілля. Свати люди заможні, тому свято хотіли синові на рівні зробити. Тільки з їхньої сторони було 150 гостей. Виїздна церемонія, дорогий ресторан, навіть співака улюбленого для свого сина вони запросила. А оплачувати забаву було вирішено навпіл. Тато тоді в такі борги заліз, мусив за кордон їхати, майже рік тільки весілля відробляв.
Повернувся тато з заробітків, а сестричка моя тут, як тут. Свати вирішили квартиру купувати молодятам у новобудові і запитують скільки грошей дасть тато на нове житло для доньки. Мовляв на кого документи оформлювати: порівно, чи тільки на їхнього сину, якщо вони за свої придбають.
— Таточку, – сестриця моя в сльозах наспівує. – Та хіба ж я зможу бути господинею у тому домі. якщо свекруха і свекор його куплять. Ну як ти собі уявляєш моє життя. Вона там буде за хазяйку до скону. ти ж їх знаєш, та квартира мені і в суп і в борщ піде. Вигадуватимуть скільки житимуть. Прошу тебе, в мене ж нікого крім тебе, допоможи, татусю.
А тато що? Так знову торбу на плечі і в світи. Таки передав суму необхідну, тепер сестра має свою частку у їхній спільній квартирі. Протне тато мій ще років зо п’ять повинен буде працювати, аби все, що напозичався віддати. Але і це не кінець, бо скоро ювілей у зятя і тепер сестрі конче необхідно додати грошей до авто, яке свекри її чоловіку на свято подарувати вирішили і пісня та сама: ” Вони ж кажуть, що ми разом будемо на тому авто їздити. Говорять мені постійно, що то буде несправедливо, якщо лиш вони гроші дадуть. Кажуть, що й з мого боку повинна бути певна сума”.
Я вже із сестрою не раз про це говорила, але вона хлопає віями нарощеними і вдає. що ніц не розуміє. Каже, що коли я заміж вийду. то зрозумію. як то жити у парі і що не все так просто, а поки тато і сам не проти стати на поміч, адже на те він і є її тато.
А свати мають і землю гектарами незліченними і ферму власну і завод тримають маленький – олію виготовляють, але кожну копійку, що дають у сім’ю сина рахують і невістці вимовляють. А сестриця моя замість того, аби раз і назавжди за тата заступитись, так навпаки під їхню сопілочку танцює і в до татка біжить одразу.
Мені тат мого дуже шкода, адже бачу, що якщо він їм не відмовить, то до скону буде пнутись за ними, а сили явно не рівні. Зате у виграші моя сестра: тато працює ні дня ні ночі не бачить, а вона живе на широку ногу, їздить на новому авто, господиня у своїй квартирі. але при цьому всьому ще й жаліється, адже їй дуже вже важко жити і мати таких свекрів.
А тато? Як же мені на все це йому очі відкрити. Чомусь згадала приказку про жабу і коня. Невже от так до скону буде і тільки тому, що сестриця моя заміж “вдало” вийшла?
Злата Е.
08,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
