Наша душа – це наш будинок. І не треба пускати в свій дім усіх підряд, навіть з найдобріших спонукань. Не треба, щоб інші дізнавалися всі подробиці нашого життя і наших переживань. Все ж наша душа – не громадська лазня, де кожен може помитися і бiлизну випрати. І розглянути нашу бiлизну.
У однієї жінки відключили воду; труби міняли в будинку. А у неї двоє маленьких дітей було – скрутне становище! Чоловік вирішив пожити у друга. Або у своєї мами, з якою у цієї жінки був конфлікт. Не знаю точно, де цей чоловік жив, в загальному, він втік. Йому ж на роботу треба, а води немає. І колишня однокласниця Наталя цю жінку запросила до себе пожити, зрозуміла становище, вона добра була. І місяць терпіла в своїй однокімнатній квартирі двох діточок і подругу, готувала, продукти купувала, за дітьми дивилася, прала … У молодості все якось легше переносиш і допомагаєш охочіше.
А потім труби полагодили, і ця жінка з дітьми повернулася додому. І чоловік до неї звідкись повернувся, раз воду дали. Ця жінка взяла і розповіла всі таємниці подруги. Взагалі все розповіла: і нечупара Наталя, і речі розкидає, і бiлизна нечиста, і готує погано, і їсть багато, і взагалі – дyра. Всі звички і слабкості помітила і розповіла, та ще від себе додала небилиць. Це негарна історія, і Наталя гірко плакала потім.
І ось так пустиш людини в будинок або в душу, а він потім все розповість і набреше сім мішків гречаної вовни. Просто тому, що щось бачив, чув, знає. І про своє особисте гірке життя йому нічого розповідати, а про інших – з превеликим задоволенням. З критикою і насмішкою.
І буває шкода людини, звичайно. І хочеться допомогти. Але не завжди треба пускати в свій будинок і в свою ванну, ось що я думаю. Краще води натягати йому на п’ятий поверх, а до себе не пускати. Хоча це жорстоко, напевно, але у кожного є свій будинок і своя душа. І треба бути уважніше до тих, кого кличеш до себе пожити, до тих, хто з заздрістю розглядає наші речі, підслуховує розмови, чіпає бiлизну в шафі, миється в нашій ванній. Все ж треба бути уважніше. Акуратніше. І не всіх пускати в свій будинок, в свою душу і в своє життя.
Анна Кірянова
