Проти мене та моїх батьків збунтувалася вся рідня, бо ми віддали бабусю (батькову маму) в будинок для людей літнього віку.
У бабусі серйозні проблеми із пам’яттю, з усіма витікаючими з цього стану наслідками, справлятися з її вибриками стало неможливо, і ми вирішили, що їй необхідна професійна допомога.
Це спеціалізований заклад із чудовими умовами та кваліфікованим персоналом, далеко не дешевий.
Бабусину квартиру ми здаємо в оренду, з цих грошей, плюс пенсії, й оплачуємо її перебування у тому закладі.
Ми не покинули бабусю, регулярно провідуємо її, але кожен із родичів вважає своїм святим обов’язком виказати нам, які ми бездушні люди, що запроторили бідну стареньку в нестерпні для неї умови.
Але ж це неправда. Останні шість місяців наше співжиття з бабусею були дуже складними. Що вона “творила”, то краще не описувати.
Ті ж, хто на початка пропонував себе як безкоштовну доглядальницю, швидко зливалися, як тільки дізнавалися, що бабуся офіційно визнана недієздатною і не може розпоряджатися своїм майном. Отака от рідня.
Фото Олександри К.
