Мілана була зла на весь білий світ. З дому вона вийшла, кутаючись у невдоволення, образи і невиказану злість.
— Давай мерщій, бабонько, стала тут, за тобою ще цілий натовп людей стоїть, – засичала вона на жінку в черзі магазину, куди забігла купити перекус на обід.
Жінка нервово здригнулась, і оглянувши Мілану з ніг до голови, єхидно зауважила:
— Ну бабонька тут, судячи з усього, тільки одна.
Настрій у Мілочки впав ще на кілька поділок: як же несправедливо влаштований світ: чому ця дівчина-тростиночка дозволяє собі банани, калорійні булочки і тістечка з кремом, а вона, Міла, безуспішно намагається позбутися свої кілограмів, харчуючись одним кефіром і куркою, але у неї нічого не виходить?!
Вируюча в ній злість шукала виходу.
— Мілочко, а може, ми ввечері кудись разом підемо? – несміливо запитав колега Вітя.
— Ну, я ще не настільки низько впала, щоб погоджуватися на зустріч з тобою! — похмуро відповіла Міла, пристально оглядаючи щуплого непоказного Віталіка презирливим поглядом.
Уже під кінець робочого дня Мілу викликав бос — відчитав за неправильно складений звіт і регулярні запізнення.
Кількість злості в світі збільшилося ще на кількість відсотків.
Роздратована до знемоги, Міла йшла додому. Обличчя перекошене злобою, палаючі від злості очі, в душі відчуття несправедливості світу і життя…
Як же хочеться виплеснути все це, поділитися своїм тягарем з іншим …
Загорівся зелений. Ледве встигнувши загальмувати, прямо на зебрі став як укопаний досить брудний фордик.
Натовп повільно обтікав автомобіль з обох сторін. Почуття злості до автовласника і вселенська образа захлеснула Мілу. Вона підбігла до машини і …
І спритно видерлася на капот автомобіля.
— Таких вчити треба! – дзвінко вигукнула вона, крокуючи по капоту в своїх біленьких кросівках, – Накупили прав, а кермувати не вміють! – і вона зістрибнула з автомобіля вже з іншого боку.
Вікно фордика з дзижчанням опустилося вниз.
— Що, невдалий день? — посміхаючись, запитав Мілу симпатичний хлопець, схожий на Коліна Ферта, — Сідай, підвезу… Розповідай, що сталося…
Мілочка вже п’ятий рік щаслива дружина і мама. Вона більше не розкидається словами в чергах, не критикує знайомих, не забирається на капоти автомобілів, щоб пояснити водіям, наскільки вони неправі…
Так, у неї, як і у всіх, трапляються погані дні. Тоді вона йде додому і пече пироги.
Автор – Aйша Iдрісова
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
