Всі християни вклоняються Богу, але не всі розуміють навіщо.
Схиляння перед чимось завжди носило символічне значення. З одного боку – як підпорядкування, з іншого – як повага. Перед Богом віруюча людина відчуває і те й інше. Ми як би смиренно схиляємося перед Світлом Істини.
Поклін в Новому Завіті
Згадаймо історію з Євангелія, коли апостоли, побачивши преображення Христа, “впали ниць” Вони просто не могли дивитися на Світло такої сили. І це були апостоли. Наскільки ж у нас більше гріхів … Якби ми побачили Бога, напевно осліпли б від сяйва яке раптово осіяло пітьму всередині нас.
Символічне значення
З символічної сторони, коли ми вклоняємося, ми ніби просимо вибачення за наші гріхи. Коли ми встаємо від поклону, ми як би встаємо від старого гріховного життя, до нового.
Є такий молитовний спів:
“Прийдіть, поклонімся і припадімо до Христа …”
Тобто, під час поклону, ми як би припадаємо до Бога – (передаємо) себе в Його обійми. Ось скільки насправді сенсу в одній простій дії. Чи замислюємося ми, коли робимо поклін, про його значення?
Якщо ми хочемо бути справжніми віруючими християнами, ми повинні усвідомлювати наші дії по відношенню до Бога. Адже саме тоді ми наповнюємо їх змістом, а не просто вчиняємо обрядові дії.
