Ваш чоловік купує те, що ви пишете йому в списку? Мені просто цікаво чи то мій такий, чи то така тенденція, щоб вже точно визначитися, що ж мені з ним робити.
Ситуація була вже звична для мене: я готую і прибираю, накриваю на стіл і зустрічаю гостей, а Іван лежить, лежить, лежить і перевертається на інший бік, а тоді за п’ять хвилин перед гостями вдягається і нічим мені не може допомогти, хоч я його й прошу бодай поставити на стіл серветки чи страви з холодильника.
Тобто, все на мені, але при цьому у мене завжди дуже гарний стіл, я люблю дуже прикрашати його, у мене зазвичай стоять квіти посеред столу. Це додає святкового настрою і не дає його родині витирати руки в скатертину, тримає в тонусі, так би мовити.
Але взимку на квітах можна розоритися, тому я роблю різні прикраси з моркви і огірків, а того разу я побачила дуже карні квіти з редиски, треба дуже тоненько нарізати, викласти в форм пишних троянд і зробити стебла з м’яти. Все купила, готую, аж тут забула про редиску.
– Іване, купи мені редиску, десь кілограм.
– Але я не люблю редиску, не готуй її.
– Мені на прикраси треба, поспіши, – відповіла я.
Чоловік прийшов і приніс мені чотири манюсінькі редиски.
– Я ж тебе елементарне попросила!
– Ти знаєш, скільки вона коштує? Її й так ніхто не їсть і ми не в селі, щоб всі твої прикраси потім свиня їла. А це все гроші.
Настрій був вже зіпсований, стіл мені не подобався, я розуміла, що чоловік мене просто не цінує і навіть в такому елементарному не хоче допомогти.
Напевно, то була остання крапля, бо я сказала все в очі, раз ти мене не цінуєш і мою працю, то я йду.
І що ви думаєте? Він раденько погодився.
Я думала, що пройде день чи два і він зрозуміє, що любить мене, що без мене йому важко і я справді дуже багато працювала аби створити затишок.
Але не було ні дзвінка, ні спроби зустрітися. Коли я прийшла в квартиру, то очам не повірила – всюди був безлад, а на кухні вже господарювала інша жінка.
Я ще думала, що у нас все налагодиться і ми помиримося, а йому й нема різниці, хто йому варить борщ, а хто розігріває в мікрохвильовці магазинні котлети.
Тому в мене питання: це всі такі чоловіки чи є надія, що я зустріну справді гідну людину. Чи вертатися до свого Івана, раз йому й так без різниці, що їсти? Дякую заздалегідь за пораду.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
