Минулими вихідними була чудова погода. Ми з чоловіком вирішили поїхати на прогулянку до парку. Він знаходиться поряд з будинком його матері, тому Микита запропонував одразу ж зайти до неї у гості.
Зайшли до під’їзду, зателефонували у двері. На порозі з’явилася свекруха. Вона одразу сказала, що не готова приймати гостей. У неї зовсім немає чим нас пригостити, тому доведеться лише пити чай і їсти хліб із маслом.
Микита поспішив заспокоїти матір і сказав, що нам нічого не потрібно. Ми хочемо лише разом провести час. Тоді Тетяна Петрівна запросила нас усередину, а сама обняла онука і лагідно почала няньчитися з ним.
Насправді ми рідко спілкуємось із матір’ю мого чоловіка. Я з Микитою постійно в роботі, немає часу їздити у гості. І сама свекруха рідко дзвонить чи приїжджає. Хоча раніше все було зовсім інакше. Тетяна Петрівна постійно приходила до нашої оселі, а іноді навіть не попереджала про свої візити і могла з’явитися будь-якої миті.
— Я проходила повз і вирішила зайти, – пояснювала свекруха.
І все б нічого, якби не справжньою метою її візитів було бажання навчити мене, як господарювати. Адже, на її думку, я все я робила не так: не так прасувала, не так прала, не так готувала, не так мила посуд.
Звісно, я не стала цього терпіти. Поскаржилася чоловікові і сказала, що не хочу, щоб його мама продовжувала так поводитись. Микита з нею поговорив, і після цього вона більше не приходила. Цілий рік Тетяна Петрівна тільки дзвонила, але після появи онука знову почала ходити в гості.
Незважаючи на те, що свекруха почала дзвонити перед візитом, в іншому її поведінка не змінилася. Вона знову мене повчала на кожному кроці. Я не так годувала дитину, не так одягала і навіть не так з ним розмовляла, як потрібно було. Я намагалася контролювати свої емоції, тому просто пропускала її слова повз вуха і робила далі те, що вважала за потрібне.
Так тривало доти, доки вийшла заміж молодша сестра Микити. Свекруха перестала приходити до нас, бо мешкала тепер в іншому районі. Вона переїхала до однокімнатної квартири зятя, щоб молоді змогли оселитися у її двокімнатній. Потім ми з чоловіком вирішили здати в оренду мою квартиру і купити іншу в іпотеку, тож відстань між нами стала ще більшою.
Ми багато працюємо, щоб швидше сплатити за все, тому в нас мало вільного часу. Цими вихідними ми обидва були вільні і вирішили піти погуляти із сином і заїхати до свекрухи у гості.
Раптом Микита сказав, що йому треба відлучитись. Чоловік пообіцяв, що зараз повернеться. Повернувся із повним пакетом гостинців. Виявилося, що він вирішив піти в магазин купити матері продуктів та наповнити її порожній холодильник. Купив і тістечок, і сиру, і яблук із виноградом.
— Ну, навіщо ти це все купив? – говорила свекруха. — Не буде кому це все їсти. Ну пригощайтесь тепер, раз приніс стільки.
Микита попросив, щоб мати не хвилювалася. Тим часом я взяла фрукти та понесла на кухню мити. Нарізала на тарілку сир, а решту вирішила покласти у холодильник.
Відчиняю дверцята, а там повно їжі. На полицях — салати, нарізка із сиру та ковбаси, смажена рибка, торт, цукерки та ще купа всього.
Раптом на кухню заходить свекруха. На ній не було обличчя, коли вона помітила, що я відкрила холодильник. Зайшов Микита, який теж побачив усю цю картину. Чоловік дивився здивовано на маму і лиш сказав:
— Оце я розумію, нічого немає. А ти, жінко так кажеш тільки тоді, коли дійсно порожній холодильник. Ось, учись тепер, як потрібно гостей приймати. А то мама моя роками тебе повчала, а ти так нічого і не зрозуміла.
— Я просто вас на гостину не очікувала. До мене о третій донька з зятем завітають. Вони ще два дні тому попередили про свій візит і я встигла приготуватися. А ви без попередження прийшли, тож що я мала робити? Ви з’їли б усе, а їм довелося б їсти хліб з маслом?
З одного боку, справді ми не попереджали про візит. Але це не привід так поводитись. Зрештою, виходить, що ми нібито будемо ситі бутербродами з маслом, а дочка із зятем — ні.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
