Не шкода мені того, що в холодильнику, але шкода продуктів з морозилки. Бо я ж туди протягом літа стараюся наморозити продуктів, поки вони дешеві, а взимку ласувати і хвалити себе за економність.
А економити мені є чого, бо зарплата маленька, доньці стараюся допомогти ще, бо чоловік у неї ніяк не може заробити на гідне життя. І отак моя зарплата й зникає, що не знаю, де й діла. Стараюся й сиром запастися коров’ячим, ягід лісових заморозити, та й м’яса поставити, коли хтось з рідних побалує свіжиною чи натраплю таки на акцію чи на відкриття магазину.
От на відкриттях дійсно можна купити продукти за дуже дешево, бо намагаються приманити клієнтів, щоб про них говорили, а потім вже такі ціни, як усюди.
Отож, ви розумієте, яка ситуація і яка я людина, просто намагаюся вижити в цьому світі. А холодильник мій, то наче моє все, мій банк і скарб, а він зламався. Один майстер прийшов, подивився і сказав купити інший.
– Ото дякую вам за пораду, сама б ніколи не здогадалася, – відказала я.
Вже до такого майстра й не хотілося звертатися, а він ще ціну таку заломив, що мені треба зарплату віддати!
От йду я така та журюся, як мені дають рекламку на вулиці нового сервісу, чоловiк на годину. Кажуть, що то не просто чоловіки, а чарівники – все полагодять безкоштовно! Звичайно, що я зателефонувала і записалася.
Стала я того майстра чекати, спеціально відпросилася з роботи, бо ж така удача нарешті мені підморгнула.
Вже в удачі й очі почали злипатися, бо ніч стала надворі, а майстра все не було. Десь біля одинадцятої мені зателефонували і я побачила того змученого чарівника і стало мені шкода людини.
– Йдіть додому, – кажу я йому, – Ви ледве на ногах стоїте.
От вам і акція, як завжди зі мною, то моя черга минула, то перед носом вхопили, то акція скінчилася.
Подумала, що як не відкривати холодильник, то ще кілька днів мороз протримається, а там може щось станеться, чудо якесь.
– Доню, можеш мені гроші позичити на новий холодильник, – спитала я доньку.
– Мамо, у нас нема.
Яка я здивована… Коли їй треба, то у мене є, а коли мені треба, то у них нема.
Домовилася з сусідкою, що понесу частину до неї продуктів, ще щось з’їм. Дещо доньці віддам, хоч і не хочеться після останньої розмови, але не пропадати ж добру.
Аж тут в суботу з самого ранку дзвінок у двері і на порозі той майстер-чарівник!
– Вибачте, що так рано, у мене після обіду виклики. То чим я можу вам допомогти?
Я лиш руками сплеснула і спитала одразу за оплату, а він відказав, що то ще акція діє. Я так зраділа! Поки Мирон ремонтував холодильник, я приготувала обід і пригостила його. Чоловік не відмовився і дуже хвалив мої страви.
А далі й розговорився, що він працює по змінах, бо й державну роботу має і тут, просто вдома надто йому самотньо. Доньки вийшли заміж, онуки чекають від діда подарунка, а дружина роки за кордоном і вже вони й не подружжя, так, наче добрі знайомі.
І отак почалося наше знайомство, яке переросло в любов. Коли я його питаю, за що він мене так любить, то він каже, за моє добре серце. А я звідки знаю чи воно добре чи ні, просто стараюся робити все по-совісті та по-людськи. А ще я тепер попадаю на акції! Уявляєте? Ніколи такого не було, а тут як з неба падає! І чого б це?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
