fbpx

Не подумайте, що я погана донька – навпаки. Ми з чоловіком допомагаємо батькам, а вони по мірі сил нам. Живемо в селі, тому і турботи у нас чисто сільські: виростити і зібрати урожай, господарка. У нас ще земля своя і трактор, тому крутимось цілими днями, без роботи не сидимо. Але ось ця остання ситуація для мене стала прикрою несподіванкою. Ну не могла я уявити, що моя рідна мама на таке здатна

Моя мама читає ваші історії постійно, можливо після того, як я розповім свою і вона почитає коментарі, то хоч щось до неї дійде. Розумію, що зі сторони мої негаразди можуть бути і смішними, але наразі для мене це досить важливо і я сподіваюсь на підтримку в цьому питанні. Будь ласка анонімно, мама і так зрозуміє хто це писав.

Не подумайте, що я погана донька – навпаки. Ми з чоловіком допомагаємо батькам, а вони по мірі сил нам. Живемо в селі, тому і турботи у нас чисто сільські: виростити і зібрати урожай, господарка. У нас ще земля своя і трактор, тому крутимось цілими днями, без роботи не сидимо.

Моя мама усе життя пропрацювала учителем, зараз на пенсії. Живе з нами поруч, три хвилини ходу. Спілкуємось, як і кожна родина, багато і часто, але такого її вчинку я просто не очікувала.

Справа в тому, що моя донька цьогоріч пішла до музичної школи по класу фортепіано. Дівчинка талановита, це всі кажуть. Спочатку вона співати хотіла, але після двох місяців нот і нескінченного вивчення пісень, захотіла на фортепіано. Я не хочу, аби дитина на самому початку спротивила музику, тому одразу погодилась.

І ось, коли ми її перевили, я найняла машину і кількох друзів чоловіка, аби перевезти фортепіано від мами. Вона у мене колишній учитель музики і досі до неї ходять діти співати і вчитись грати на фортепіано. Так ось: вона мені не віддала інструмент! Стоїмо ми в шістьох і очима кліпаємо. Я такого свинства в принципі не очікувала.

Ну уявіть, ви найняли людей, машину, про все домовились. Приїжджаєте, а тут мама така:

— Не дам і не проси.

Вона бачте його як пам’ять береже. На ньому її мама вчила грати і для неї це символ дитинства. Аще, для неї важливо чужих дітей учити, а не віддати рідній. Ну, ви таке бачили? Для рідної онучки пошкодувала, уявляєте?

Я звісно можу поїхати десь у місто і купити фортепіано, але ж це скільки грошей, мамо рідна! Вона пропонує, аби ми водили доньку до неї, але я не хочу. У музичній школі у неї молода прогресивна педагог, а мама ще радянської “закваски”.

От скажіть: ви б пошкодували рідній талановитій онуці інструмента? Я ж не за гори його везу, а через чотири хати? Хочеш подивитись – приходь, згадуй своє дитинство.

З листа Марії Ж.

Передрук заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page