Нещодавно я стала мамою. Так, як чоловік поглинений роботою, дитина переважно на мені. Свекри не мають змоги допомагати, бо мешкають в іншому місті. На няню грошей зайвих немає, та й лячно довіряти таку дитину чужій людині. Найкраща подруга іноді рятує мене, але в неї своє життя.
Я просила про допомогу маму. У неї робота з вільним графіком, тому вона більшу частину часу відсиджується вдома. На вихідні та свята завжди відпочиває. Раніше вона працювала на престижній посаді, але зараз просто прибирає держустанову.
Мама погодилася приїжджати на кілька годин. Вона приїжджала до мене, няньчила онука, а потім бігла на роботу. Однак це було лише кілька разів. Потім батько сказав, що він проти.
Я намагалася з ним поговорити. Адже він повинен розуміти також, що мені важко одній з маленькою дитиною.
— Не розумію, чому ти бідкаєшся? Немовлята сплять і їдять. Вчися грамотно розпоряджатися часом. Ми не чекали допомоги від когось, коли ти була маленька, ще й працювали постійно. А ти молода чекаєш на допомогу від літніх батьків? — відповів батько.
Я була спокійною і слухняною дитиною, тому й у них склалися такі помилкові уявлення. Мій син – моя протилежність. Він часто проситься на руки, мало спить і перебирає їжею. Я до вбиральні не можу піти спокійно..
Уночі Артемчик часто прокидається, тож про нормальний сон я лише мрію. Я сподівалася, що хоч дім до ладу приведу, якщо мама приїде. Позиція тата мені незрозуміла. Розмовляти з ним немає сенсу — він ніколи не йде на компроміси. Він усіх дітей під один гребінець рівняє, але так не можна.
Мама хотіла б допомогти, але непорозумінь з татом вона не хоче. Я розумію, тож не прошу, навіть. Так, я привела дитину у світ для себе, але чому я не можу звернутися за допомогою? Я ж не до чужої пані звернулася, а до мами рідної.
Я сподіваюся, що скоро стане легше, адже дитина росте. Я тішу себе думкою, що скоро все налагодиться. Подивимося.
Але такого від рідного батька я не чекала.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
