Невістку свою я люблю, знаючи мого сина, то вона найкраще, що з ним могло трапитися. У нас двоє чудових онуків, вона біля них, мов та горлиця в’ється, в квартирі чисто, готує просто чудово. Звичайно, що за ці двадцять років Наталя змінилася, поповніла, втратила ту легкість та безтурботність, але ж то сімейне життя, тут вже вам не жартики, все треба наперед прораховувати і планувати.
Мій Славко змужнів, став таким чоловіком, трохи з сивиною, але це його не псувало. Знала я, що він за жінками головою крутив, але ж я надіялася, що йому стане розуму не зізнаватися Наталці.
Вона прибігла, сама не своя:
– Каже, що любить її, жити без неї не може і думає лише про неї!
– Ну, ну, заспокойся, – гладила я її по плечах, – ми зараз чогось заспокійливого поп’ємо, про все подумаємо…
Дуже довго ми говорили і я таки вмовила її не гарячитися.
– Ти не подавай ніяку заяву, йому треба – хай подає. Почекай, він може одуматися і тоді вернеться.
Вона казала, що його бачити не хоче, але ж то зопалу, в її віці вже не хочеться нічого міняти, тому я на це дуже надіялася.
До сина я зателефонувала і добряче його висповідала:
– Ти думай нарешті головою! Ти думаєш молода жінка від тебе тебе хоче? Вона хоче грошей і безтурботного життя, а ти вуха розвісив.
– Мамо! Неля не така!
– Така! Всі ми хочемо, щоб хтось працював, а ми байдики били і ще й нас обожнювали… Поки молода вона, то ще тим користається, але потім буде вимагати від тебе все більше і більше!
Він мені не вірив, подав на поділ майна, але я тоді з чоловіком вирішила, що допоможу Наталі і онукам. Ми помогли їй викупити Славкову частку і вона залишилася жити в квартирі. Дуже мені дякувала, але вона не знала, що у мене довгострокові плани.
Розумієте, я надіялася, що тій жінці рано чи пізно Славко набридне. Поки у нього є гроші, доти вона його терпітиме, а далі все.
І через пів року так і сталося. Прийшов син змарнілий з порожніми кишенями.
– Мамо, ти була права.
– А ти ще сумнівався?
– Як мені тепер бути? Я так сумую за Наталею і дітьми. Вони ж зі мною не спілкувалися ввесь цей час.
– Сину, у мне є ідея, але мені треба, щоб ти мені підіграв.
Я йому все розказала, а він аж очі округлив:
– Мамо, яка ти підступна!
– Так, сину, тому май це на увазі, коли надумаєш знову головою крутити за іншими.
Я пішла до Наталі і просто бездоганно зіграла свою роль.
– Наталю, треба рятувати Славка! Він сам не свій вернувся додому, то не схоже на звичайний розрив. Думаю, що його чимось принадили, а тепер з нього це все виходить. Я думаю звернутися до відаючої, але не знаю, до кого. Що мені робити?
Наталя мені порадила одну жінку і ми пішли разом. Я розповіла тій історію і та погодилася за тисячу гривень все відробити. Звичайно, що мені аж свербіло тій жінці сказати, що я думаю про її промисел, але ж то було заради родини.
– Бачиш, Наталю, не сам Славко від тебе пішов, то все та так наробила. Зараз його треба виходити, а я вже сили не маю. Поможеш?
Вона погодилася і тут вже Славко каявся, запевняв, що в його серці лише Наталя і вона найкраща серед усіх на світі. Вони помирилися і все у них налагодилося, живуть вже в Наталиній квартирі і я сподіваюся, що цей чинник сина буде витвережувати.
Але сама я от про що думаю – якби Наталя в ці речі не вірила, то чи вдалося б мені це все провернути? Як ви гадаєте – це все махання руками працює чи люди отак вміло заробляють?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота