fbpx
Історії з життя
— Не у вашому віці, мамо, про таке мріяти! Нам квартиру більшу треба, а ви все “дача, дача”. Овочі і на ринку купити можна, а не з сапкою на городі час гаяти

— Не у вашому віці, мамо, про таке мріяти! Нам квартиру більшу треба, а ви все “дача, дача”. Овочі і на ринку купити можна, а не з сапкою на городі час гаяти.

Завжди мріяла про той час, коли вийду на пенсію і зможу займатися своїми улюбленими справами. Нарешті, не потрібно поспішати на роботу. У мене є вільний час для приготування смачної вечері, перегляду серіалів, читання газет і журналів, походів по магазинах. А навесні і влітку можна жити на моїй улюбленій дачі. Спостерігати, як пробуджується природа, як ростуть овочі та фрукти на городі і в саду. Також пити чай вранці, не поспішаючи, на веранді нашого будиночка і спостерігати за світанком, слухати спів птахів.

Я за літній період, проведений на дачі, наповнювати природною енергією і силою, і не так важко потім перечекати зиму в нашій квартирі. Чоловікові теж там подобається – огірочки, помідорчики і свіже повітря. На веранді розташований розкладний м’який диванчик, де можна відпочити в обідній час. Там дуже прохолодно і комфортно. Літній душ, альтанка у дворі, піч на дровах – це відволікає від міської суєти. Час проходить непомітно, а ввечері приємна втома відчувається.

На жаль, обставини такі, що дачу швидше за все доведеться продати. Син з невісткою хочуть продати нашу дачу і купити квартиру побільше. Вони в однокімнатній квартирі вже не поміщаються, адже мають двоє діток. Син запропонував продати дачу, мовляв, і ми квартиру купимо без кредитів, і ви днювати на городі не будете, тим паче, вік уже не той. Ми з чоловіком погодилися, треба ж дітям допомагати.

Згоду-то дали, а як задумуємося, що улюбленої дачі не буде, хоч плач. Що тут говорити, для мене це прямо дуже і дуже погана новина, яка змінить життя і не в кращу сторону. Я вийшла на пенсію і повинна сидіти в чотирьох стінах? Чим мені ще займатися. Чоловік може з сусідами у дворі в шахи, шашки пограти, а що робити мені?

Іноді так прикро стає: я повинна думати про майбутнє своїх дітей, а хто про мене з чоловіком подумає? Адже ми вже немолоді люди і нам потрібно чимось займатися, а не лежати на дивані з газетою в руках. Я розчарована, адже навіть і не думала, що на пенсії так сумно. Незважаючи на це, я жену від себе поганий настрій. Ходжу в парк і гуляю з собакою, спілкуюся з сусідами у дворі, планую на клумбі посадити квіти. Але розумію, що прийде весна і мені захочеться знову на свою дачу. Там живуть самі привітні і доброзичливі мої сусідки-подружки.

Сподівалася, що, може, діти передумають, і не продаватимуть наш будиночок. Скільки любові і сил вкладено в нього. Але син з невісткою вже почали підбирати варіанти двокімнатної квартири. Син ніби й розуміє, що мені важко розлучатися з дачею, але каже, що в моєму віці там робити нічого, а овочі і фрукти можна і на ринку купити. Багато міських пенсіонери не люблять городів, їм подобатися міське життя і суєта. Але я не належу до їх числа. У голові постійно крутяться думки і плани, і всі вони про нашу дачі. Мій вихід на пенсію приніс мені тільки розчарування і смуток, дача виявилась для мене острівцем спокою і радості.

Я хочу на свіже повітря. Там я відчуваю себе собою і повною сил. Що ж робити? Ну, не відмовляти ж дітям після того, як уже погодилась? Або варто відмовити дітям в допомозі, не дозволяти продавати? Але як тоді вони будуть жити? Доведеться брати кредити, не хотілося б …

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page
facebook