Багато сучасних батьків буквально збожеволіли на розвитку дітей. Деякі підсовують малюкам розвиваючі ігри та записують їх на всілякі курси мало не з ясельного віку, будучи свято впевненими, що це дасть їхнім чадам незаперечні переваги в житті.
Однак знаменитий психолінгвіст і нейробіолог, професор Тетяна Чернігівська вважає інакше.
У своїй лекції «Як навчити мoзок вчитися» вона пояснює , що важливо не стільки напихати дитину знаннями, скільки вчити її правильно користуватися мoзком. Іншими словами, навчіть її вчитися!
Ось що розповіла Тетяна Чернігівська:
Для дітей дуже важливо почати вчитися вчасно. Головна біда сучасної дитини – в пихатих батьках.
Коли мені кажуть: «Я свого сина у два роки почав вчити читати», я відповідаю: «Ну і дуpень!»
Навіщо це потрібно? Він у два роки ще не може цього робити! Його мoзок до цього не готовий!
Якщо ви дитину видресируєте – вона, звичайно, буде і читати, і, може, навіть писати, але у нас з вами інша задача.
Взагалі, у дітей величезний розкид в швидкості розвитку. Є такий термін – «вік шкільної зрілості». Він визначається так: одній дитині 7 років і іншій теж 7 років, але одна йде в школу, тому що її мозок до цього готовий, а другій треба ще півтора року вдома з ведмедиком грати і тільки потім сідати за парту.
За офіційними даними, у нас більше 40% дітей мають труднощі з читанням і письмом після закінчення початкової школи. І навіть в 7-му класі є ті, хто погано читає.
У таких дітей вся когнітивна міць мoзку йде на те, щоб продертися через букви. Тому якщо навіть вона і прочитує текст, то зрозуміти сенс сил вже не вистачило, і будь-яке питання по темі поставить дитину в глухий кут.
1. Розвивайте дрібну моторику.
Перед нами стоїть дуже складне завдання: ми знаходимося на стику між людиною, яка писала прописами і читала звичайні книги, і людиною, яка читає гіпертексти, писати не вміє взагалі, має справу з іконками і навіть не набирає тексти. Важливо розуміти, що це – інша людина і у неї інший мoзок.
Нам, дорослим, подобається цей інший мoзок, і ми впевнені, що ніякої небезпеки в цьому немає. А вона є.
Якщо маленька дитина, прийшовши в школу, не вчиться письма, звикаючи до дрібних філігранних рухів ручки, якщо в дитячому садку дитина нічого не ліпить, не вирізає ножицями, не перебирає бісер, то у неї дрібна моторика не виробляється. А це саме те, що впливає на мовні функції. Якщо ви не розвиваєте у дитини дрібну моторику, то не нарікайте потім, що її мoзок не працює.
2. Слухайте музику і привчайте до цього дітей.
Сучасні нейронауки активно вивчають мoзок в той час, коли на нього впливає музика. І ми зараз знаємо, що коли музика бере участь у розвитку людини в ранньому віці, це сильно впливає на структуру і якість нейронної мережі.
Коли ми сприймаємо мову, відбувається дуже складна обробка фізичного сигналу. Нам в вухо вдаряють децибели, інтервали, але це все фізика. Вухо слухає, а чує мозок.
Коли дитина навчається музиці, вона звикає звертати увагу на дрібні деталі, відрізняти звуки і тривалості між ними. І саме в цей час формується нейронна мережа.
3. Не дозволяйте мoзку лінуватися.
Не всі люди на нашій планеті геніальні. І якщо у дитини погані гени, то тут нічого не поробиш.
Але навіть якщо гени хороші, то цього все одно недостатньо. Від бабусі може дістатися чудовий рояль Steinway, але на ньому треба вчитися грати. Точно так же дитині може дістатися чудовий мoзок, але якщо він не буде розвиватися, формуватися, налаштовуватися – марна справа, загuне.
Мoзок кисне, якщо у нього немає когнітивного навантаження. Якщо ви ляжете на диван і півроку будете лежати, то потім ви не зможете встати. І з мoзком відбувається абсолютно те ж саме.
4. Не заточувати дітей тільки під ЗНО.
Я думаю, будь-якій людині зрозуміло, що якби Шекспір, Моцарт, Пушкін, Бродський та інші видатні діячі мистецтва спробували б здати ЗНО, вони б його провалили. І тест на IQ б провалили.
Про що це говорить? Тільки про те, що тест на IQ нікуди не годиться, тому що ніхто не сумнівається в геніальності Моцарта, крім божевільних.
Є така карикатура, на ній зображені тварини, які мають залізти на дерево: мавпа, рибка і слон. Різні істоти, деякі з яких в принципі влізти на дерево не можуть, однак це саме те, що пропонує нам сучасна система освіти в вигляді предмета нашої особливої гордості – ЗНО.
Якщо, звичайно, ми хочемо підготувати до життя людей, які будуть працювати на конвеєрі, то безумовно, ця система підходить.
Але тоді ми повинні сказати: все, ми на розвитку нашої цивілізації ставимо крапку. Будемо тримати Венецію скільки можна, щоб вона не потонула, а новенького нам не треба, вистачить вже шедеврів, дівати їх нікуди. А ось якщо ми хочемо виховувати творців, то ця система – найгірше, що можна було придумати.
5. Вивчайте хлопчиків і дівчаток по-різному.
Говорити з хлопчиками потрібно коротко і конкретно. Для максимального ефекту вони повинні бути залучені в активну діяльність, їм просто не можна сидіти спокійно. У них стільки енергії, що найкраще постаратися направити її в мирне русло, дати вихід, причому прямо під час занять.
Не замикайте їх в маленькому замкненому просторі, дайте їм простір і можливість рухатися. Крім того, хлопчикам потрібно ставити більше реальних завдань, придумувати змагання, а нудних письмових завдань давати менше, від них немає ніякого толку.
А ще їх обов’язково потрібно хвалити за будь-яку дрібницю. І ось ще один цікавий факт: виявляється, хлопчики повинні виховуватися в більш прохолодних приміщеннях, ніж дівчатка, тому що інакше вони у вас під час заняття просто заснуть.
Дівчата ж люблять працювати в групі, їм потрібен контакт. Вони дивляться в очі один одному і люблять допомагати вчителю.
Ось це дуже важливо: дівчаток не треба оберігати від падінь і забруднень, вони повинні відчувати «контрольований ризик». Є можливість у неї впасти – нехай впаде і навчиться справлятися з цим.
Дівчата дуже не люблять різкі гучні розмови, але вимагають неодмінного емоційного включення, а ще вони люблять кольоровий світ, тобто клас для занять у дівчаток має бути яскравим.
Уважний індивідуальний підхід може з двієчника зробити відмінника. Не всі двієчники по-справжньому двієчники, деякі з них – Леонардо Да Вінчі, завдяки геніальним зусиллям вчителів.
6. Робіть перерви.
Зазвичай вважається, що якщо в процесі вивчання дитина щось забула – це погано, відволіклася – погано, перерву зробила – теж погано, а якщо заснула – взагалі жах.
Читайте також: Тиха тpагедія наших дітей, про яку ніхто не говорить
Це все не правда. Всі ці перерви – не просто не перешкоди для запам’ятовування матеріалу і обробки інформації, a навпаки – допомога. Вони дають можливість мозку укласти, засвоювати отриману інформацію.
Найкраще, що ми можемо зробити, якщо нам щось потрібно терміново вивчити прямо до завтрашнього дня, – це прочитати прямо зараз і швидко лягти спати. Основна робота мoзку відбувається в той час, коли ми спимо.
Для того, щоб інформація потрапила в довгострокову пам’ять, потрібен час і певні хімічні процеси, які відбуваються якраз уві сні.
Постійна напруга від того, що ви щось не встигли, щось не вийшло, знову помилки, нічого не виходить – це найгірше, що ви можете собі заподіяти.
Не можна боятися помилок. Щоб вчитися було легше, потрібно усвідомити, що навчання йде завжди, а не тільки за письмовим столом. Якщо людина просто сидить за письмовим столом і робить вигляд, що вона вчиться, – нічого корисного не вийде.
А як ви ставитеся до такого підходу?
