Степан і при жінці любив з молодицями пожартувати і то з молодими, 50-річними. А ту горе – не горе, але хлоп з того вигоду бере – хто не прийде. Той хось смачне і принесе, а що дідові треба?
Смачно поїв, та почав перебирати, хто ж краща господиня: та не така, бо віник однією рукою тримає, та застара, бо за спину тримається, та недобачає, бо там пропустила порох…
Ви кіно про султана бачили? А це був наш сільський варіант! Я за тим дивлюся. То мені аж за наших жінок соромно – коло діда одна одній посміхаються, а вийдуть трохи далі та давай одні одні клясти! А, знаєте, є за що, бо Степан має добру пенсію, як колишній шахтар.
Я вже на свого діда поглядаю, бо теж би та пенсія мені знадобилася, я б на неї…
Ой, в той час чи не кожна на нашій вулиці про ту пенсію мріяла… Але на кожного перебірливого Степана є своя Хюрем.
Чого Ліда вв’язалася в цю справу, я не знаю, але факт той, що ця медсестричка прийшла якось до Степана під приводом поміряти тиск і все – дід пропав.
Старе, мов мале і давай він до Ліди в медпункт приходити та давай залицятися. Як наші дівиці про це взнали – що то було! Ліді й козу в город Маруся пустила, а Павліна заборонила в хорі співати, а Зена намовила нашого священника поговорити з Лідиною мамою, що донька чинить неподобство та переманює чоловіків.
Вже нікого не цікавило чи Ліда навмисне причарувала Степана чи ні, але наші літні панянки взялися за справу з усім надлишком вільного часу і не давали жінці продиху.
Все скінчилося тим, що приїхав колишній чоловік Ліди і вспокоїв старого.
– А ти мені говорила, що я тебе задурно ревнував, – вичитував жінці, – Тепер бачиш, що то жінка без чоловіка?
– Та ми розійшлися, бо ти пив безпробудно.
– Тепер вже не п’ю, а ти й далі така як була!
– От за рибу гроші! Та то ж дід!
– Та невже!
Отак вони ще трохи поперечилися, кілька днів сварилися, а далі знову зійшлися. Хто ж дав знати Романові, що Ліда крутить зі Степаном, то ми всі думаємо на поштарку Любу, бо по-перше, вона точно знає, яка у Степана пенсія, а по-друге, вона вийшла в півфінал разом з хористкою Павліною. Кому буде квітка – ми всі гадаємо, але мій чоловік каже, що Степанові.
Фото Ярослава Романюка.
