Не знаю, як це розуміти, а тим паче, як мушу реагувати. Нещодавно у кімнаті свекрухи прибирала. Коли черга дійшла до шафи із речами, я вирішила трішки рушники краще скласти, адже не поміщались усі, хоч раніше ще й місце залишалось. Коли ж я вийняла кілька полотенець, то від здивування аж сіла. Ну не очікувала я такого побачити, чесно кажучи. Коли чоловіку показала, то зрозуміла, що він про все знає і покриває свою маму із радістю.
Я довго заміж не виходила. вже мама зневірилась, що мене хтось під вінець покличе. Знаєте, от не зустріла я на життєвому шляху людини з якою готова була б жити під одним дахом і побут розділити.
Я спокійно це сприймала, а от для мами моєї то був кінець світу. “Посивіти у дівках” то для неї ббув як присуд і найбільше нещастя, яке статись у житті може.
Не знаю. чи то мамині сльози на мене вплинули, а може все ж сама вирішила таки спробувати того “замужу”, але в сорок років я таки сказала “так2 на чергову пропозицію від свого давнього кавалера.
Євгеній аж вухам не повірив своїм. Він був уже зневірився у тому, що я таки впущу його у своє життя, аж тут на тобі – я таки дала згоду.
Обвінчались, розписались і почали жити разом у моїй квартирі. Євгеній був старшим від мене, працював у тому ж супермаркеті що і я охоронцем, але житло орендував, тож одразу після розпису до мене і переїхав.
Перші три роки ми самі жили, а вже коли донька з’явилась. то до нас усе частіше стала свекруха приходити на допомогу. Я працювала, як і чоловік. Піти в декрет при моїй роботі означало втратити посаду і забути про гарний заробіток і перспективу кар’єрного росту. Не для цього я п’ятнадцять років дерлась тими кар’єрними сходами, аби так легко відмовитись від того, що маю.
Раніше свекруха моя на орендованій квартирі разом із Євгенієм жила. Вони свій дім втратили ще коли він був студентом, от відтоді і тиняються квартирами чужими. Як мій чоловік з’їхав, його мама взяла до себе жіночку знайому, аби менше за оренду платити.
Ще за рік я сама свекрусі запропонувала до нас переїхати, адже вона опікувала онукою, їхала додому лиш вночі. Навіщо ж такі витрати якщо у нас трикімнатна квартира. Все ж і мені додому поспішати не потрібно, адже буду знати, що донька під наглядом.
У сім’ї основним годувальником є я Чоловік мій працює, але його зарплатня не надто велика. Майже всі свої гроші він витрачає на своє авто і хобі – риболовлю. Я ж і продукти купую і квартиру оплачую.
А це, вирішила навести лад у квартирі, якраз донька із свекрухою були у кіно. Генеральне прибирання я у кімнаті свекрухи давно не робила, тож узялась за кожен куточок.
Уявіть моє здивування, коли за рушниками у шафі я знайшла купу продуктів. Там були відбірні делікатеси, на які навіть я не дивлюсь у магазині через ціни захмарні. А тут, прямо складено усе акуратненько, дещо, над’їдене у судках.
Покликала чоловіка показала ту заначку, але ж бачу. що для нього то не таємниця зовсім:
— Так, – каже мені спокійно, – Вона дуже любить порадувати мене смаколиками.
Запитую у нього, а чого от так, у шафі все заховано, а не в холодильнику лежить і чую те, від чого у мене мову відняло:
— Ого, хіба я багач, аби усіх таким годувати? То тільки поклади, розхватаєте одразу. А так по трішки на довго вистачає.
Я не знала. чи сміятись, и вже плакати. Всунула ті рушники туди як небуть і грюкнула дверима. Продукти перенесла і поставила до холодильника, але вже за пів години там нічого не було.
Розповідати комусь соромно, адже я просто не очікувала такої ницьої поведінки. У мене в голові усе це не вкладається і я ніяк зрозуміти не можу, як на це реагувати.
Було би смішно, якби не так гірко усвідомлювати, що чоловік і свекруха щось приховують від мене у моєму ж домі.
Ну, і як мені тепер бути?
11,11,2023
Головна картинка ілюстративна.
