Не знаю як вчинити, розгубилась зовсім. Розумію, що багато хто вже пройшов через це і зуміє мені щось порадити. Справа у моїй мамі. Вірніше, у її небажанні покидати рідний дім і їхати зі мною і дітьми за кордон.
Мені з6, я розлучена і виховую трьох діток. Про чоловіка з моменту розлучення не чула, не здивуюсь якщо його й на світі вже немає, надто він уже багато за комір заливав. Я його ще якось там рятувала і тягла на собі, годувала. Сам же він довго не зможе втрисатись. Але мова не про нього.
Я після розлучення разом із дітьми до мами своєї в село переїхала. маємо корівку, кури качки і свинок троє. Ну а як? Діток годувати потрібно, та й копійчина не зайва. Молоко продаю і відкладаю малим на навчання.
Жили ми, як і всі. Мали свої клопоти і плани на майбутнє. Маму потрібно було підлікувати та й дітей на море звозити. Кабанчик уже великий, думала продам і якраз на все вистачить. Коротше, спокійне буденне життя як і у кожного в нашій країні.
Ми з-під Миколаєва. Тут дуже неспокійно зараз. Село порожнє практично – всі мешканці виїхали, окрім нас. Моя мама затялась – не кину рідного дому хай там що. Я її прошу молю, плачу, а вона мене не чує. Каже, що я можу їхати хоч куди, а вона на рідній землі буде.
Моя подруга і кума вже десять років, як проживає у Нідерландах. Кличе до себе. Обіцяла і з житлом допомогти і роботу мені знайти, аби лиш дітей забрати подалі від усього цього.
Я твердо вирішила їхати. Я поїду, а вона як? А господарство куди? Як вона сама з усім оцим? Чи зможу я спати спокійно знаючи, що сама в безпеці а вона десь там одна.
Можливо хтось уже був у такій ситуації. Як пережити таке? Чи зможу я собі простити хоч колись.
03,07,2022
Головне фото ілюстративне з вільних джерел.
