Буває, живеш собі, живеш, і раптом трапляється те чого ти зовсім не очікував, і це збиває твій звичний уклад життя. У мене ще зовсім молода сім’я. Ми з чоловіком в шлюбі всього три роки. Якщо чесно, до цього часу я думала, що у нас просто казкова сім’я, що у інших такої любові, як у нас, не буває.
Ще в садку ми з майбутнім чоловіком дуже дружили, він дарував мені ромашки. Батьки називали нас нареченим і нареченою. У нас навіть є фотографія, де ми сидимо поруч на горщиках. Потім батьки мого нареченого переїхали в інше місто і наша, так би мовити, пара розпалася. Але, вже в технікумі ми опинилися знову в одній групі. Мій товариш з дитсадка першим впізнав мене, і ми довго веселилися над таким збігом. На той час у мене був вже хлопець, і нічого зі старим знайомим крім дружби у нас не було. Пізніше я розбіглася з залицяльником, і з другом ми вирішили разом вступати в один інститут. Так і сталося. І вже в інституті між нами нарешті спалахнули справжні почуття.
Мій майбутній чоловік поводився як справжній романтик: робив всякі сюрпризи, зустрічав з квітами після пар, вранці мене завжди чекала готова кава тощо. А сто одна троянда на мій двадцять перший день народження! Одногрупниці тоді просто іскрились заздрощами. Ми завжди і скрізь ходили тільки разом, і ніколи нам не набридала компанія один одного.
Один раз нам тільки довелося розлучитися аж на три місяці. Як ми не благали, але практику проходити нас поставили в різних містах. Я сильно переживала нашу розлуку і стала дуже плаксивою, як пізніше з’ясувалося, на це була ще одна причина. Вихідні у нас не збігалися і ми ніяк не могли побачитися протягом трьох місяців. В першу ж зустріч після нашої розлуки, коханий зробив мені пропозицію. І як ми незабаром дізналися, дуже до речі: я вже чекала дитину.
Весілля було пишне і красиве, як у казці. Я досі люблю переглядати наші фотографії з того дня. А яка чудова дівчинка у нас з’явилася! Красива і кмітлива. Напевно, кожен з нас хвалить свою дитину і та здається нам найкращою. Але я все одно не можу перестати захоплюватися своєю донькою. Наша дівчинка справжня слабкість мого чоловіка. З мого коханого вийшов найкращий батько, якого тільки можна уявити.
З донькою вони разом складають кубики, малюють і їздять за продуктами. У них навіть є своя секретна мова. Але недавно я виявила у чоловіка в барсетці знахідку, яка ошелешила мене. Чоловік робив тест на батьківство для нашої дочки! Від несподіванки я поклала довідку на місце. Це виходить, що чоловік мені не довіряє? Навіщо він перевіряв батьківство? Я боюся запитати його про це. Мені не хочеться сваритися з чоловіком, але і промовчати не можу. Я не зрозумію, чому він вирішив мене перевірити? Всі ці думки не дають мені спати ночами. Вже майже тиждень минув, а я до сих пір зберігаю мовчання. Як почати цю неприємну розмова?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
