Мені здається, що я зрозуміла цей хитрий план, бо інакше не можу пояснити таку поведінку швагра. Я заміжня за Василем двадцять років і завжди дивувалася, як його сестра ставиться до свого чоловіка Дмитра.
Неля жінка висока і ширококоста, але все одно вона жінка і не має робити всю чоловічу роботу по господарці. А вона у них не маленька, бо й корова є, і свиня, кури, качки. А Дмитро такий худорлявий і невисокий, я взагалі не розумію, чому Неля так за ним стоїть та все сама робить і в стайні і на полі.
Вірніше, не розуміла до цієї ситуації.
Отож Неля лише сміялася, що вона все робить по господарці.
– Мені чоловік потрібен не для господарки, я свого бережу.
Тому Дмитро після роботи міг і полежати, і навіть, не знати, що Неля город копає чи сіно робить.
Мене це зачіпало, бо ми їдемо з міста їм помогти, батьки стараються допомагати Нелі і свекри, а той вилежується.
Ні, я розумію, що сваха свого сина береже, бо каже, що він змалку такий слабосилий, але ж хіба вона в свої сімдесят дуже дужа?
Але таке, то їхня справа і я старалася все менше і менше туди їздити і їм помагати. Ще й чоловіка просила теж включити нарешті розум.
Аж тут Неля їде до нас в гості з чоловіком:
– Дітей провідаємо як вони та що, та й Дмитро пройде лікарів, вже дуже він блідий.
Я дивлюся на Дмитра і нічого не бачу, звичайний собі чоловік, але жінці видніше.
Вони залишилися у нас, бо у нас трикімнатна квартира і діти теж вчаться, тому є де переночувати. Та й би свекруха не зрозуміла, якби ми родичів не прийняли, а хата порожня, як би вона сказала.
Я й наготувала всього, приготувала кімнату, сіли ми за стіл та й про те та се балакаємо.
І як тільки Неля з кімнати, то Дмитро мене й випитує:
– А чому ти, Валю, так нарядилася? То для мене?
А в мене очі, мов тарелі, про що взагалі мова.
– І салатик приготувала, як я люблю, пам’ятаєш про мене, – каже.
Я вся розчервонілася, бо на що він взагалі натякає?
А той і далі язиком мете і вже й не дуже дивиться чи Неля слухає. А та й почула. Та й до мене, чому це я на її чоловіка око кинула.
– Нелю, бійся бога, я маю чоловіка, мені чужого не треба.
– Ага, знаю я таких, кажете одне, а самі думаєте у мене чоловіка забрати. Ноги нашої тут більше не буде.
І вона чоловіка та з хати.
А ми лишилися з Василем і я йому й кажу, що я нічого й не казала і не робила, не розумію, чому така ситуація вийшла, адже я лише старалася прийняти гостей добре.
– Валю, я тобі вірю. Неля завжди над ним труситься і так було, що вона більше переживала чи він смачно поїсть, ніж що є їсти для дітей.
Але ж Неля не заспокоїлася, а рознесла по всій родині та ще й додала. Вже мені свекруха телефонує:
– Валю, я тобі вірю. Не переймайся. Неля швидко заспокоїться. Вона ні подруг не має, ні кумів, всі її Дмитро хотіли.
І тут мене й осінило! А якщо це у нього такий план? Щоб жінка дуже сильно цінувала і пилинки здувала? Показати, що він комусь дуже треба, а Неля йому й вірить. І вона далі буде навколо нього бігати, а він на дивані вилежуватися. Як ви думаєте, я маю рацію чи ні?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
