В мене один син. Я розлучена вже 14 років, колишній чоловік – військовий на пенсії. Він пішов до іншої жінки, але так як син у нього теж один, то вирішив зробити йому весільний подарунок з розмахом: квартиру в новому будинку! Тут його НЕ переплюнути в щедрості!
Я в весілля вклалася трохи, але зате була організатором всієї урочистої церемонії. Але все одно, щось у мене в душі було неспокійно: свати вклалися майже у все весілля, колишній чоловік подарував квартиру, а я ніби як не дала великої суми. Якось потім між іншим я синові сказала, що якщо відкладу гроші – їм машина буде. Але не цілком серйозно, а просто, як можливість.
І ось, підступає час мого ювілею. Я на цей випадок дійсно підготувалася за рік: вкладала куди треба свої заощадження і отримала хорошу суму відсотків. Я знала, що син збирає на машину, але якось мляво, без фанатизму. У мене були сумніви: може ну його цей ювілей, віддати всю суму йому? Але ні, у мене ж є мрія! А якщо хто і подарує мені гроші, то тоді віддам синові в скарбничку. На тому і вирішила! Замовила в ресторані стіл на 35 осіб, по багатому, гуляти так гуляти! Навіть написала і розіслала гостям запрошення листівки, написані від руки! Ось як!
Син думав, що я запрошую вузьке коло людей: кілька своїх подруг і його з дружиною. Але до мене навіть рідня приїхала поїздом! Досі пам’ятаю здивоване обличчя сина, коли він зайшов в зал ресторану і побачив розкішний банкетний стіл. Син був якийсь розчаровано-розгублений. «Мамо, у тебе що – спонсор з’явився? Звідки у тебе такі гроші з зарплатою в 9 тисяч? ». Кажу: «Треба вміти відкладати!». Син, мабуть, сказав все невістці, і вона просиділа все свято кисла. Я не звертала уваги, веселилася від душі. Грошей подарували мало, лише 5000, але подарунків і квітів було багато: крутий ноутбук від колег, робот-пилосос від приїжджої рідні і багато чого хорошого, різних дрібниць. Але не в подарунках справа, просто погуляли весело!
Після ювілею син подзвонив і єхидно запитав: «Ну що, полетіли твої гроші, прогуляла?». Мені аж прикро стало! І ось він почав скаржитися, що накопичити на нормальну машину ніяк не вдається, я всі гроші на вітер кинула, але ж обіцяла колись дати накопичену суму, щоб додати до їх авто! І мовляв, неприємно йому, що я все зробила по-тихому, щоб ніхто не зазіхнув на ці гроші! Я відчуваю – це ніби не він це все говорить, явно там невістка диктує, у мене син хоч і балуваний, але слова і інтонація явно не його! Я запропонувала йому 5000, які мені подарували, але він просто кинув слухавку.
Зараз ми спілкуємося з сином, невістка ні разу не зателефонувала. Тільки ось це спілкування виглядає якимось натягнутим, ніби щось боїмося один одному договорити і посваритися. Кілька разів були теми про машину, і зразу стільки з’являлося звинувачень на мою адресу. Кредит він брати не хоче, ну це я навіть підтримую – наша сім’я проти такої боргової ями. Свати самі зараз у скрутному становищі, батька син смикати не хоче – той і так на весілля розщедрився, а у нього своя сім’я і пасинок ще є. Залишаюся винною тільки я. Причому ось що прикро: машина була не так вже й потрібна, збирали на неї довго, а після мого ювілею вона терміново потрібна стала! Але може я дійсно вчинила як егоїстка, і зараз просто шукаю собі виправдання? Почуття провини мене не покидає.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
