Я народилася в багатодітній родині. Але, не дивлячись на те, що жили небагато, ми завжди дружили з рідними, допомагали, і всі свята проводили разом. Ця була наша сімейна традиція: збиралися у нас в квартирі, смажити пироги, пекли ромові кекси. Треба сказати, що у мами була сестра, яка стала матір’ю вже в зрілому віці сина. Але після його появи тітка почала часто хворіти, і моя мама допомагала племіннику, як могла, хоча у самої було троє дітей. Але мати не могла по-іншому вчинити.
Зараз у мене своя сім’я і є син. Зазначу, що ми живемо в будинку моєї бабусі. Я завжди спілкувалася зі своїми рідними сестрами і братом, а двоюрідний брат після 18 років відправився розшукувати свого батька і більше не приїжджав до нашого міста. Він дзвонив іноді додому матері, але не планував повертатися і приїжджати до неї.
Протягом останніх чотирьох років я доглядала за своєю тіткою, і вона залишила мені свою квартиру в центрі міста. Не буду приховувати, мені було дуже важко піклуватися про жінку, адже вдома на мене завжди чекала маленька дитина. Але ми домовилися так з тіткою, та й не було більше охочих бути з нею. У свою чергу, мені дісталася її квартира. Так як ремонт там не роблять уже більше двадцяти років, ми з чоловіком вирішили, що будемо робити по одній кімнаті і не поспішати, адже у нас є, де жити.
Але, несподівано, з’явився мій двоюрідний брат, син моєї тітоньки, і вирішив оскаржувати заповіт. Це при тому, що йому батько купив квартиру, і він обіцяв матері, що не претендуватиме на житло. З огляду на те, що доглядати матері він теж не побажав.
Ну і де ж справедливість? Він хоч і є прямим спадкоємцем, але в заповіті вказано, що квартира належить мені.
Ну, навіщо мені потрібні зараз ці проблеми? Мій братик на що сподівається, що виграє суди? Або він хоче натиснути на мене і чекає, що я здамся? Правда буде на моєму боці.
Моя тіточка була такою чудовою жінкою і сина виховувала в доброті і ніжності. Але він став справжньою копією батька, такий же безсердечним. Моя мама, коли він був маленький, все ділила не на трьох, а на чотирьох, включаючи його. Наша тітка постійно хворіла і не могла іноді навіть продукти собі з сином купити. Крім того, він за всі ці роки і не з’явився ні разу. Мабуть, мати йому й не потрібна була.
А зараз зміцнів, змужнів і з кволого хлопчика перетворився в холодного й розважливого мужика, який вимагає від мене, з його слів, поки по-хорошому, віддати квартиру. А я навіть, у відповідь, заперечити нічого не можу. Тому що з такими людьми домовлятися марно.
А тепер що чекає мене? Замість того щоб трохи відпочити і приступити до роботи, я ж і так не працювала кілька років, я повинна пройти кілька судових інстанцій. Крім того, витратити свій час і нерви. Я вже не сподіваюся на порядність і об’єктивність мого двоюрідного брата. Навіщо тільки я в це вплуталася?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
