Невістка коли на кухню зайшла, прямо в обличчі змінилась. Ніби як і говорить, а очі на вологому місці. Ось-ос захлипає. Зрештою, таки не витримала. Поглянула на мене і з образою в голосі сказала: “А вам не соромно мені в очі дивитись?”.
Так соромно, як оце вчора, мені в житті ще не було ніколи. Невістка стоїть навпроти мене, втирає сльози. а готова була крізь землю піти. Ну не знала я вже як і виправдовуватись, що й казати. та й не розуміла, чого маю.
Я жінка у віці, хоч і намагаюсь себе у формі тримати, та роки важкої праці залишили свій відбиток на здоров’ї. Я ж усе життя за двох трудилась: за себе і за чоловіка свого – Вадима.
Майже одразу після появи наших діточок, Вадима підкосила недуга. Пересувався він тепер заледве, хоч і намагався мені у всьому допомагати. Стала я і мамою і татом і нянькою і санітаркою. а жити за щось потрібно було.
Маю я сина і доньку,обом уже за тридцять. Донька заміжня, виїхали із чоловіком три роки тому за кордон. нині там на новому місці намагаються життя побудувати. ну а син поруч живе, дві хати відділяють нас.
Так от у сина четверо діток. Уже як невістка друге у світ привела, то вийшла на роботу майже одразу. а малих я із чоловіком гляділа. От так ми усіх чотирьох і няньчимо уже восьмий рік.
Так мені важко і дуже, адже руки і ноги мене підводять уже. Інколи і ложки тримати не здатна, а у хаті п’ятеро людей, яких обійти мушу.
Особливо важко прати і посуд мити. За день наскладається повно. Діти беруться, миють, я підхвалюю, але ж то діти. все одно потрібно потім перемити до толку все.
Так от син мій мене на новорічні свята здивував: подарував мені пралку і посудомийну машину. Не великі, але саме те, аби і не руками. Підключив усе одразу. Я аж плакала, коли вперше виймала ідеально чистий посуд.
Ну, а це невістка на гостину заскочила. Нині вона у відпустці. то діти в неї. Роботи вдома назбиралось повно, так не мала часу і зайти. а це завітала.
Як зайшла на кухню, та як побачила мої обновки, в сльози:
— Не соромно вам? Як ви могли погодитись прийняти такий дар ві сина. ціну уявляєте, хоч приблизно? У нас четверо дітей, кожна гривня на рахунку, а він 20 тисяч витратив на витрибеньки.
Вона плаче і я вже хлипаю. так соромно стало. Вискочила невістка з хати дверима грюкнувши.
Я сина набрала. розповіла. прошу уже забрати те все, бо ж і справді, прожили ми життя без того, то й далі житимемо.
Не знаю. що там у них із невісткою відбулось, але нині вони між собою не розмовляють.
От тепер картаю себе і не знаю, як бути. Чи з пенсії гроші їм віддавати, чи хай уже знімає невістка все і забирає?
Головна картинка ілюстративна.
