Син одружився 8 років тому. Вони ще до весілля квартиру у кредит у родичів узяли, щоб не блукати по орендованим. Весь цей час працював лише син мій, адже невістка з одного декрету пішла одразу до другого. А щойно молодший пішов у сад, вона заявила, що їй треба відпочити з чоловіком.
Відносини зі невісткою у нас не склалися з самого початку. Мабуть, ми з нею дуже різні. Вона чомусь вирішила, що я маю забути про себе і жити заради сина і онуків, але в мене своє насичене життя. Їхні діти — їхня відповідальність. Я із задоволенням няньчуся з дітьми сина, але жити заради них не планую. та й коли, справ купа і робота і клуб наш співочий та й у театрі ще граю, так що не до пелюшок, пробачте.
Коли вони брали своє житло, невістка чомусь вирішила, що я маю їм додати грошей, аби вони боргів не мали. Чомусь вона щиро вважає, що батьки дітям зобов’язані допомагати що б не стало. Я, на її думку, зобов’язана піклуватися про їхній добробут і робити усе заради їхнього блага.
Синові було неприємно. Він розумів, що його дружина не має рації. Тим більше, я й так їм добре допомогла — 30 тисяч на весілля подарувала. Хіба мало? А батьки невістки ні копійки не перекинули молодим. Бачите, у них важке матеріальне становище. Але я також не банкір! Я одна живу, а їх двоє.
За останні 8 років у нас із невісткою було багато непорозумінь. Однак до онуків я ставилася добре і частенько з ними няньчився. Але танцювати під дудку синової дружини не збиралася, та й ніколи було, якщо чесно. Якщо вона мені дзвонила і просила посидіти з онуками, але я мала свої плани, я прямо казала, що не вийде. звісно, їй це не подобалось дуже.
І от вони придбали путівки на озеро в Закарпатті. Мені похвалились місяць тому. Сказали що ось так і так, їдемо туди і туди. Ну і все. Ніхто ні про що не говорив, не попереджав, що я з онуками повинна залишитись. А тепер уявіть моє здивування, коли невістка мені вчора приводить онуків з речами. Мовляв, на три тижні я за няньку.
Я так і сіла. Тобто? Ніхто нічого не казав, а тут на тобі мамо, аби вистачила на довго
Проти онуків я нічого не мала. Ми з ними чудово ладнаємо, адже вони, на щастя, не успадкували характер своєї мами. Проте прохання з її вуст я так і не почула. Вона просто поставила мене перед фактом.
Я просто отетеріла. Та й ми мали їхати виступати в госпіталь з дівчатами. не до дітей, хай хоч і своїх рідних онуків. та й прем’єра у нас на носі. ну які онуки та ще й так несподівано.Я вибору не мала – відмовила.
Ох і сцена почалась. невістка слів не підбирала, я ледь вмовила її піти. А потім син зателефонував і сказав, що не очікував від мене такого. І взагалі, моє ставлення говорить про те, що ні він ні діти його мені не дорогі. Ще й про старість мене попросив подумати. Мовляв, на кого ж я розраховую у подальшому. Бо від них я побачу саме те, що нині вони від мене отримали.
От мені цікаво, а ви б як вчинили на моєму місці?
Я маю поставити на паузу своє життя, бо син із невісткою там чогось собі понавигадували, так?
Головна картинка ілюстративна.
