І тут з неї таке полилося, наче то не вони, а я придумали це все з квартирою. Я вийшла з їхньої квартири на ватяних ногах, чітко розуміючи, що не буду бачитися з онучкою, бо мені тут не раді.
Все починалося чудово, як і завжди у молодих: полюбили один одного, одружилися і на світ з’явилася моя любі онучка Ліля. Невістка, зрозуміло, не працювала, а заробляв син.
Але заробити і на оренду житла, і на родину – не міг. Я віддавала йому половину моєї зарплати, бо бачила, що йому дуже важко, а я готова була на все заради єдиного сина.
Аж одного разу він мені й каже:
– Мамо, ми порахували з Інною, що краще взяти квартиру і віддавати позику, ніж по орендованих жити. Мені не дадуть позику, бо у мене зарплата офіційна маленька. Ти можеш взяти на себе? Я буду виплачувати внески, ти не хвилюйся. Та й Ліля казала, що батьки допоможуть. Що скажеш?
Я навіть не задумуючись сказала «так».
Оскільки позика була під житло, то й квартира вийшла на мене оформлена.
Діти дуже раділи, робили ремонт в новому житлі, я продовжувала допомагати синові і вже віддавала не половину, а більшу частину зарплати.
Але далі в сина почалися урізання зарплати, ціни пішли вгору, я бачила, як він змарнів і по його вигляду зрозуміла, що у них з Інною щось відбувається.
А вияснила я це випадково.
Я приходила до них час від часу, не скажу, що мене там смачно годували, але Інна була така рада перепочити від дитини, що дозволяла мені гратися з онучкою, поки вона прибирала чи відпочивала.
І ось бачу я, що ремонт в ванній як був, так і не рухається. Фактично. Вони зробили одну кімнату, а те все стоїть ще таке сире.
– Інно, – кажу я їй, – та скільки можна ту ванну вже робити? Ти ж бачиш, що Роман не може на все заробити, то попроси батьків допомогти. І швидше буде, і ви тут живете, як дитина в такому має рости? Та й зарплата у твоїх батьків не те, що моя, можуть і помогти з виплатою.
І тут невістку всю наче перекосило.
– А чия буде квартира, як вони все виплатять? Га?
– Ваша, – кажу я.
– Наша? А де це записано? Ви думаєте, мої батьки будуть на вас працювати? Така ви сильно мудра? Нема таких, як щось вам не подобається, то не приходьте.
– А тобі в таких умовах жити подобається?, – питаю її.
– Ви хочете аби я пішла? То я піду! Не переживайте, мені не багато речей забирати. Так ваш син про мене піклується, що й одягти мені нічого!
– Я піду, – відказала я і пішла, дороги не бачачи.
Я їм хотіла добро зробити, а тепер крайня вийшла. Як в мені справа, то я й ходити туди не буду. Але мені так не видається. Чомусь думаю, що таке ділення на початку шлюбу ні до чого хорошого не приведе. Я думала про Інну, як про хорошу дівчину, добру маму, а тепер як з нею спілкуватися.
Як мені бути в цій ситуації? Що б ви порадили?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
