Ніколи мій онук не був спокійним. От із появи на світ ми із ним спокою не мали ні в колисці, ні вже коли почав своїми ногами ходити. До двадцяти п’яти років, чого тільки через нього не пережили, аж поки він не знайшов Орисю.
І як тільки він заспокоївся, як тільки жити почав тихо мирно і спокійно, так щось недобре із невісткою моєю трапилось.
Мого сина на світі не стало ще до появи мого єдиного онука. Оскільки молода сім’я зі мною у квартирі жила, то після втрати сина єдиного я дуже просила невістку мене саму не лишати.
Та й її батьки мали крім неї ще вісьмох діток, куди їй питається іти із дитиною? А я тут допомагатиму із онуком, та й вона працювала до декрету, чого роботу втрачати?
Після появи мого онука на світ ми із Ірою ні дня спокою з ним не мали. Капризним був ще у пелюшках, а ділі, як тільки повзати почав, то за ним золоті верби росли. Ми вдвох не встигали за ним, виморювались дуже. Думали. коли підросте, так буде легше, та де ж там? Тоді дитиною його згадували, як янголя.
До двадцяти п’яти років ми обидві сиві були. З яких тільки установ ми його не забирали, скільки ж у нас на нього грошей пішло, можна було три квартири у столиці придбати. Але попри все, ми його любили, прощали і завжди чекали вдома.
А це якось врапт заспокоївся. Ночувати вдома став рідше, очі святяться від щастя. Увесь аж підтягнувся, схуд і якось подорослішав. Ми не знали вже, чи то радіти, чи готуватись до чергового випробування. Але ні, він нам зізнався, що знайшов свою долю – Орисю.
Коли привів її знайомитись то я одразу побачила, що вони дуже одне одного кохають. Орися старша від мого онука на років із дванадцять. якщо не більше. Має доньку і сина від першого шлюбу, яких сама виховує. дуже зібрана, інтелігентна, добра і тактовна жінка. Як шовк, як вода спокійна.
Онуак коло неї аж світиться щастям. І піднесе, що та скаже і подасть, до діток її гарно ставиться і малий його “татом” кличе. А Орися все його підхвалює, підтримує: “Він у нас голова сім’ї. Він найнадійніший, найкращий. Мені із ним дуже пощастило”.
І як тільки онук мій заспокоївся, як тільки переїхав до тієї Орисі жити, моя невістка замість того, аби дякувати Всевишнього, пустилась берега. Я дивитись на це не можу. Зкрісь Орися їй не така. Не так одягнена, не так говорить, не так малих виховує і взагалі, її синочку дуже не пощастило.
Менгі те говорила, то я її швидко на місце поставила, але ж вона не заспокоїлась. тепер щоденно дзвонить своєму сину і все на невістку свою жаліється.
Дивлюсь і душенька крається. Ірина своїми руками синове життя зіпсувати намагається. Говорила із нею, балоакала, а вона мов заведена. Не до душі їй та Орися і будь-що хоче її із онуком моїм розлучити.бачте, те що вона старша і діток уже має їй не до вподоби.
Ох, відчуваю. що Ірина дров наламає, а як її спинити, як на неї вплинути?
Може хто підкаже, що я можу зробити, як онукову сім’ю мені зберегти і їхній шлюб із Орисею.
04,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
