Ніколи не думала, що на старості років через якусь ідею чоловіка дійде до розлучення. Ну куди нам в село, які з нас фермери? А діти теж хороші: «Ти повинна підтримати батька».
Я в шлюбі вже багато років. Разом з чоловіком ми виростили трьох дітей, і вже чекаємо першого онука. Мені завжди здавалося, що ми з чоловіком дуже схожі, і що я знаю його як свої п’ять пальців. Однак через одну його дивну забаганку ми не можемо знайти спільну мову, і через це наш шлюб уже на межі.
Справа в тому, що мого чоловіка після виходу на пенсію немов підмінили. Я помітила зміни в характері і звичках, але все це дрібниці в порівнянні з нашою головною проблемою. Мій благовірний з головою занурився в спогади про своє дитинство. Його бабуся і дідусь жили в селі, займалися землеробством і доглядали за безліччю домашніх тварин. Чоловік кожні свої шкільні канікули проводив у них в гостях, і тепер згадує, як там було добре. Зараз сільський будинок у спадок перейшов тітці чоловіка. Після того як чоловік вийшов на пенсію, він став проводити там дуже багато часу.
Мені ця його «тяга до землі» здається дивною, адже не рахуючи дитинства він, як і я, абсолютно міська людина. Я не можу зрозуміти його прагнення до роботи в городі, догляду за худобою – за своє життя ми придбали пристойну квартиру, заробили пенсію, і зараз могли б жити без турбот.
З його частими поїздками в село я ще могла б змиритися. Найгірше те, що зараз він наполягає на продажу спільно нажитого майна і хоче купити на отримані кошти маленьку ферму. Спочатку я думала, що це примха, однак останні три місяці він тільки про це і говорить. Чоловікові чомусь здається, що жити на пенсії в міських умовах безглуздо. Він каже, що після того, як перестав працювати, не знаходить собі тут місця. Мені його з одного боку шкода – своїй професії він присвятив більшу частину життя і був відмінним фахівцем, але підтримати його я не можу. Я звикла жити в місті, в селі я і двох днів не протримаюся. Не уявляю себе в халаті на городі. Я не знаю звідки береться молоко і як вирощувати городину. Він же вважає, що я «просто не розсмакували сільське життя, і що мені обов’язково там сподобається».
Мені його бажання продати нерухомість в місті, для того щоб спробувати себе в ролі фермера, здається божевіллям. Розмовляла з дітьми з цього приводу, але як не дивно, вони підтримують свого батька. За словами дочки, я звикла бути домогосподаркою, і прекрасно почуваю себе на пенсії, а мій чоловік в чотирьох стінах зачахне від нудьги. На думку дітей, я повинна поступитися їх батькові.
Я на переїзд в село категорично не згодна. Пропонувала чоловікові обмежитися придбанням невеликої дачної ділянки, але він хоче «повного занурення» в сільський побут.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
