У нашій родині стався справжній розлад. Ми вже четвертий місяць не бачимо онуків і все через квартирне питання. Ніколи не думала, що таке може статися в нашій родині. Крім того, що ми не бачимо наших онуків, так ще й син з донькою не розмовляють один з одним. Хоча все життя діти були дуже дружні між собою. Старша сестра допомагала молодшому братові в усьому, а син завжди був надійним захистом. Щоб вам було зрозуміліше через що тепер всі незадоволені і ображені, я почну, мабуть, розповідь з весілля дочки.
До її заміжжя ми жили всі в двокімнатній квартирі: я, чоловік, донька та син. Трохи тісно, але ж дружно. Коли донечка зустріла свого судженого і вийшла заміж, переїхала жити до нього. Син же залишився з нами і незабаром привів в будинок дружину. Першою онуками порадувала нас дочка: у неї знайшовся синочок. А потім і син з невісткою стали батьками: подарували нам двох чарівних онучок. І жили всі дружно, добре. Але через деякий час дочка подала на розлучення з чоловіком. Переїжджати до нас не захотіла, так як нас і так багато було на дві кімнати. Зняла квартиру. Ми як могли, допомагали їй, тому що від колишнього зятя допомоги було не дочекатися. І ось півроку тому не стало моєї свекрухи. А негаразди, як кажуть, не приходитять одні.
Успадковану від матері квартиру чоловік переписав на дочку. Тому як квартира однокімнатна і не було сенсу ділити її між обома дітьми. Так хоч дочка матиме житло, не доведеться гроші чужим людям віддавати за оренду. Важко їй все-таки одній дочку піднімати. Вирішили, що син все одно з нами живе, потім наша квартира їм з невісткою залишиться.
Якби чоловік знав, які наслідки матиме його рішення. Хоча я повністю його підтримала, бо вважала, що все логічно. Синові з невісткою дуже не сподобалося те, що квартиру віддали доньці. Син почав дорікати нам в тому, що ми завжди більше любили його сестру. Раніше від нього ніколи подібних заяв ми не чули. Він настільки образився, що з невісткою з’їхали від нас в орендовану квартиру.
Після переїзду син не дзвонить нам і не бере трубку. З сестрою теж більше не розмовляє. Пішов четвертий місяць як ми не бачимо онуків. Я не в своїй тарілці від ситуації, що склалася. Ніколи не думала, що мої діти перестануть спілкуватися між собою і зі мною, в тому числі. Я вже й доньку попросила, щоб вона переїхала до нас жити, а квартиру ту осоружну віддала братові. Вона була не в захваті, але і твердою відмовою не відповіла. Однак чоловік дуже розлютився на сина з невісткою і сказав, що заради них не залишить єдину доню без житла.
Мені абсолютно незрозумілі образи сина. Адже дочці ми віддали однокімнатну квартиру, а йому ви перспективі дістанеться двокімнатна. Ситуація патова. Я не знаю, як помиритися з сином. Мені хочеться спілкуватися з ним і бачити онуків. А від того, що він ще й з сестрою не спілкується, прямо аж плакати хочеться. Що робити?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
