fbpx

Ніна уже не знала як і підійти до чоловіка свого, аби сказати, те, що мусила. У самої язик не повертався і в голові не вкладалось, але ж якось потрібно було ще й чоловіка впросити те зробити. Зрештою, таки на одному подиху усе й виклала. Від здивованого “Що?” її Владислава, аж шибки у вікнах задрижали

Ніна уже не знала як і підійти до чоловіка свого, аби сказати, те, що мусила. У самої язик не повертався і в голові не вкладалось, але ж якось потрібно було ще й чоловіка впросити те зробити. Зрештою, таки на одному подиху усе й виклала. Від здивованого “Що?” її Владислава, аж шики у вікнах задрижали.

Ох і проти була Ніна, аби її син єдиний за дружину брав доньку сусідки – Аллу. Дівчина була дуже гарна, мала стрункий стан, блакитні очі і довгу косу, але ж при ній був і характер від якого у рідних батьків волосся сивіло.

Але ж що ти доведеш закоханому? Матвій світу білого не бачив, зійшло йому усе клином на тій Аллі і все. так уже годив, так упадав, та й на одній ніжці поруч стрибав. А дівчина що? Погляне так, що аж у жар кине, бровою поведе, губи скривить капризно і скаже, що без каблучки нової їй світ не милий.

Ще до весілля Ніна тричі ходила до сусідки на балачку, бо ж що то за справи такі врешті решт. Та скрушно головою хитала і казала що й сама не в тямить у кого доня пішла. На весіллі обидві мами плакали. От тільки одна від полегшення, а друга щиро долю сина оплакувала.

Прозрів її син на десятому році шлюбу, уже коли мали молоді двох діток і кредитів вище стріхи. Оте вічне невдоволене обличчя дружини та постійні борги дістали Матвія. Поїхав на заробітки, а вже звідти сказав, що все жінко, далі кожен сам по собі.

Матвій восьмий рік у Америці. там уже одружився має діток. Повертатись в Україну наміру не має, там своє майбутнє і життя будує. У нього своє, геть інше життя.

Ну а Ніна з чоловіком залишилась сам на сам із Аллою і її невдоволенням. Невістка не стала зі сватами псувати стосунки, що ви. Вона була значно розумнішою.

— Ох, ніяк в село приїхати не зможемо, – каже телефоном зітхаючи, – квартплата велика, та й дорога нині в копійку влітає. Тож будемо у місті на канікули скніти.

Ніна ж добра душа, візьми і скинь невістці п’ять тисяч, аби та все оплатила і мала змогу додому в село приїхати, адже ж так скучила Ніна за онуками.

Дякує красно Алла, а потім як захлипається. Бачте, все ж добре і все прекрасно, але ж як поїде меньшенький якщо на вулиці зимно, а він не має ні курточки теплої, ні чобіт зимових. Ото хіба у ковдру загорнути і везти.

І знову Ніна біжить ті гроші на картку невістки скидати. У самої сльози на очах. як починає уявляти, що онучок її не має одягачки гарної, а чи взяття хорошого.

І от такі дзвінки ледь не щотижня. І потреби ж які нагальні. То занедужає хто із малих, а то одяг, то поїздка, то гурток. Не зчулась Ніна, як уже сама у боргах опинилась. А щойно невістці відмовила на якесь прохання. так та п’ять місяців у село не їхала, аж доки не перекинули і на дорогу і на оплату комунальних і на все, що та просила.

А тут на тобі – заявила Алла що без авто не може й жити:

— Діти у різних школах, не встигаю завести обох. а потім гуртки, у кожного ж свій. А мені як на роботу і звідти. Та й у село приїхати швидше, вже аж тошно від тих автобусів і маршруток.

Ходить Ніна по хаті і не знає, як до чоловіка підійти. Воно ж як – діти за мамою тягнуться. Якщо Алла за що зі сватами не балакає, або має образу, о й ті вовком дивляться. Що з ними говориш, а вони й не поглянуть і не “добридень” не скажуть.

Якщо не буде у невістки авто, то й онуків не побачить Ніна, тут ясно, мов день божий. А як жити без них, якщо чекаєш візиту, мов свята якого?

Підійшла і на одному подиху усе чоловіку сказала. Від його голосного “що?” аж вікна задрижали.

— А тепер слухай мене, жінко, і слухай уважно. Як виростуть онуки, самі до нас прийдуть. Ти не розумієш, що спочатку мама, а потім уже вони нам те ж казатимуть? Машина? А ще чого тій Алі піднести? розумію, чого то син за океан утік. Сам би туди подався від такої долечки.

Другий рік Ніна бачить онуків через шпарину у паркані. Приїздить Алла на новому авто у супроводі нового чоловіка. Чує доре стара, що онучата його і татом кличуть. Про її існування ніхто і не згадує, навіть повз коли пройдуть, не привітаються.

Дивиться на все це жінка і ніяк не може зрозуміти, чим вони усе це із чоловіком заслужили?

А може, й справді потрібно було невістці машину ту подарити? Можливо, ото і є їхня помилка, що на зустріч не пішли?

Автор Анна К.

Запрошуємо приєднатись до нашої спільноту у Youtube.

Підписуйтесь на наш канал. аби не пропустити нові і цікаві історії українською.

You cannot copy content of this page