Ніяк не можу зрозуміти свою маму. Відколи заміж вийшла, свекруха рідніше від неї стала і ставиться краще. Як тільки мама виходить з кімнати, мені хоч з дому тікай.
З Олександром ми випадково познайомились. Він старший від мене на добрих двадцять років. Я одразу і не сприйняла його залицяння серйозно, але він був таким надійним наполегливим і чарівним, що я таки вийшла за нього заміж.
Проти була моя мама. Ще під час знайомства з моїм нареченим вона одразу заявила йому, що я не пара для такого мужчини, як він.
— Як ви плануєте жити разом, адже ж у вас зовсім різні інтереси і світи? Ви уже говорили про майбутнє, дітей. Їй двадцять чотири, а вам сорок п’ять. Коли вашим дітям виповниться двадцять, вам уже буде хотітись тиші і спокою, а не онуків бавити. А ти, доню? розумієш, що до глибокої старості ви разом навряд чи доживете. Вдовою хочеш бути?
Ну не склалось у нас перше знайомство. та й на весіллі моєму мама м’яко кажучи, дивно поводилась. Тричі тост підіймала і тричі наголошувала, що проти і не схвалює наш шлюб.
Живемо ми зараз у домі Олександра, що під Києвом. Мама зараз до нас переїхала, адже її квартиру затопило. Вона ввімкнула воду у ванній і пішла спати, забувши про неї. От уже на ранок і попливло все. Добре, хоч живе вона на першому поверсі і нікого не затопила. Доки там підлоги міняють їй, вона у нас.
З самого першого дня її перебування у нас, я відчула якусь до мене неприязнь з її боку. Далі – більше.
— А що це ти наварила? – запитує і цідить мій суп ополоником. – Хто ж так овочі нарізає. Морква так товсто нарізана. На терточку, доню терти потрібно. От я зараз зварю і побачиш.
Олександр поруч сидів і сказав, що то, власне, він варив і суп овочевий і ми такий полюбляємо. Він рецепт у шеф кухаря ресторану нашого улюбленого взяв. Мама хмикнула і вийшла. Але перед тим запитала голосно, чого чоловік у домі їсти готує, адже це справа дружини і якщо вона кохає і дбає про свого партнера, то повинна готувати сама, а не допускати щоб мужчина біля плити стояв.
І так у всьому. Я не так перу, не так готую, не так ходжу і підозріло довго на роботі затримуюсь. Вона раніше ніколи такою не була, а це чи вік (хоча їй лиш сорок п’ять), чи що вже з нею, я не знаю. Мені з кімнати виходити не хочеться, бо перше, що вона скаже, що я знову щось не так, чи одягнула, чи зробила.
Олександр пропонує для мами винайняти квартиру на час ремонту. Говорить, що це нормально, але я не уявляю, як їй скажу, що вона повинна піти з нашого дому. Намагалась уже з нею поговорити про те, що я доросла і виховувати мене не потрібно, але вона лиш хмикнула і сказала, що здивована щиро, як досі від мене чоловік не пішов. Мовляв, я до його рівня ніяк не дотягую.
Розумію, що якщо пристану на пропозицію чоловіка – відносини з мамою зіпсуються. Не хочу втрачати наш з нею зв’язок, адже ми ж були такі близькі до моменту її знайомства з Олександром. Потім, її мов підмінили. Але й жити з нею під одним дахом сил немає.
Лілія К.
Головна картинка – pexels.
