fbpx

Ніжно бузковий халатик, акуратно складений, лежав у вітальні на дивані. Глянувши на нього, Дарина розгубилася. «Він же складений, щойно з шафи дістали, — подумала вона. — Це, напевно, перевірка така, випробування — чи хороша буде з мене господиня, приймати мене в сім’ю чи ні»

— Матусю, привіт! Все, диплом отримав, можна відсвяткувати, — відразу після урочистого вручення Сергій квапився зателефонувати додому.

— Нарешті! Вітаю!

— Завтра приїду, — продовжив хлопець, — і, якщо ти не проти, приїду не сам.

— Ого, і диплом, і наречена — подвійна радість! Віра Василівна знала: випадкову дівчину Сергійко додому не приведе, така вже була у них із матір’ю домовленість.

Жінка швиденько зібралася в магазин, ввечері накрутила голубців, спекла пиріг.

І ось гості вже на порозі. Сергій з букетом маминих улюблених білих троянд, слідом боязко заходить симпатична дівчина.

— Знайомся, мамо, — це Даринка, ми разом вчилися.

Господиня посміхнулася, представилася, запросила всіх до столу і раптом схаменулася:

— Ой, Сергійку, у нас хліб майже закінчився — боюсь, не вистачить. Збігаєш?

Син кивнув, і швидко зник за дверима.

— А ти, Даринко, проходь, — звернулася мати до дівчини.

Не встигла гостя зробити і двох кроків, як почула:

— Візьми там халатик склади.

Ніжно бузковий халатик, акуратно складений, лежав у вітальні на дивані. Глянувши на нього, Дарина розгубилася. «Він же складений, щойно з шафи дістали, — подумала вона. — Це, напевно, перевірка така, випробування — чи хороша буде з мене господиня, приймати мене в сім’ю чи ні».

Взяла халат, розгорнула, склала заново. Тут Віра Василівна заходить:

— А чому ж ти халат не склала? Соромишся? Склади, не соромся.

Дарина зніяковіла ще більше. «Як це «не склала»?! Он же він, рівненько лежить. Значить, щось не так? Але я не вмію по-іншому». Вона набрала номер Сергія і почула, що він залишив телефон вдома. Запитати було ні в кого. Що тут вдієш. Дівчина ще раз взяла халат, струснула, розклала на дивані, вирівняла — жодної складочки — і спакувала так, як чоловічу сорочку в дорогу складають. Їй здалося, що краще не буває.

Але ні! Вона це зрозуміла, коли побачила обличчя господарки, яка зайшла до кімнати. На ньому читалася суміш здивування і розчарування:

— Не склала. Але чому? Новенький. Чистенький. Не сподобався?

На щастя, магазин був поруч, Сергій повернувся швидко. Дівчина відразу зробила багатозначний вираз обличчя і сказала:

— Слухай я не розумію, що твоя мати від мене хоче — я вже три рази намагаюся правильно скласти халат, а вона ще й на мене образилася. Його, що, навиворіт треба складати? Це перевірка така, еге ж? Пастка?

Сергій розреготався:

— Та що ти! Мама просто приготувала для тебе халат, щоб ти з дороги могла переодягтися в домашній одяг. Моя мати родом з Білорусії, у неї говір такий— «склади» (по-білоруськи — «злажи») означає те ж саме, що «одягни». Піду заспокою маму: вона, мабуть, хвилюється, що не змогла догодити гості

— Ага, певно вирішила, що гостя — примхлива.

З того дня пройшли роки. У Сергія і Дарини підростають дві доньки. Відвідуючи свекруху, невістка часто згадує, скільки страху пережила, «складаючи» халат.

С. Сушко.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page