— Матусю, привіт! Все, диплом отримав, можна відсвяткувати, — відразу після урочистого вручення Сергій квапився зателефонувати додому.
— Нарешті! Вітаю!
— Завтра приїду, — продовжив хлопець, — і, якщо ти не проти, приїду не сам.
— Ого, і диплом, і наречена — подвійна радість! Віра Василівна знала: випадкову дівчину Сергійко додому не приведе, така вже була у них із матір’ю домовленість.
Жінка швиденько зібралася в магазин, ввечері накрутила голубців, спекла пиріг.
І ось гості вже на порозі. Сергій з букетом маминих улюблених білих троянд, слідом боязко заходить симпатична дівчина.
— Знайомся, мамо, — це Даринка, ми разом вчилися.
Господиня посміхнулася, представилася, запросила всіх до столу і раптом схаменулася:
— Ой, Сергійку, у нас хліб майже закінчився — боюсь, не вистачить. Збігаєш?
Син кивнув, і швидко зник за дверима.
— А ти, Даринко, проходь, — звернулася мати до дівчини.
Не встигла гостя зробити і двох кроків, як почула:
— Візьми там халатик склади.
Ніжно бузковий халатик, акуратно складений, лежав у вітальні на дивані. Глянувши на нього, Дарина розгубилася. «Він же складений, щойно з шафи дістали, — подумала вона. — Це, напевно, перевірка така, випробування — чи хороша буде з мене господиня, приймати мене в сім’ю чи ні».
Взяла халат, розгорнула, склала заново. Тут Віра Василівна заходить:
— А чому ж ти халат не склала? Соромишся? Склади, не соромся.
Дарина зніяковіла ще більше. «Як це «не склала»?! Он же він, рівненько лежить. Значить, щось не так? Але я не вмію по-іншому». Вона набрала номер Сергія і почула, що він залишив телефон вдома. Запитати було ні в кого. Що тут вдієш. Дівчина ще раз взяла халат, струснула, розклала на дивані, вирівняла — жодної складочки — і спакувала так, як чоловічу сорочку в дорогу складають. Їй здалося, що краще не буває.
Але ні! Вона це зрозуміла, коли побачила обличчя господарки, яка зайшла до кімнати. На ньому читалася суміш здивування і розчарування:
— Не склала. Але чому? Новенький. Чистенький. Не сподобався?
На щастя, магазин був поруч, Сергій повернувся швидко. Дівчина відразу зробила багатозначний вираз обличчя і сказала:
— Слухай я не розумію, що твоя мати від мене хоче — я вже три рази намагаюся правильно скласти халат, а вона ще й на мене образилася. Його, що, навиворіт треба складати? Це перевірка така, еге ж? Пастка?
Сергій розреготався:
— Та що ти! Мама просто приготувала для тебе халат, щоб ти з дороги могла переодягтися в домашній одяг. Моя мати родом з Білорусії, у неї говір такий— «склади» (по-білоруськи — «злажи») означає те ж саме, що «одягни». Піду заспокою маму: вона, мабуть, хвилюється, що не змогла догодити гості
— Ага, певно вирішила, що гостя — примхлива.
З того дня пройшли роки. У Сергія і Дарини підростають дві доньки. Відвідуючи свекруху, невістка часто згадує, скільки страху пережила, «складаючи» халат.
С. Сушко.
Фото ілюстративне.