Я люблю свого першого зятя. Він дуже хороша, чуйна і добра людина. Із донькою вони прожили трохи менше десяти років. Дітей Бог їм не дав, як би вони не старались. Стільки спеціалістів об’їздили й все дарма.
Коли дочка повідомила, що вони не будуть жити разом, я була дуже засмучена цією новиною. Зять був похмуріший за хмару. Я не могла зрозуміти, у чому причина їхнього розриву. А ця причина вже через місяць стояла в мене на порозі разом із дочкою.
Виявляється, дочка завела роман, через що вони роз’їхалися.
Другий зять мені не сподобався, він був повною протилежністю першого. Але дочка виглядала щасливою поруч із ним, тому я прийняла її вибір. Але з першим зятем спілкування не припиняла, тому що він дбав про мене, часто приходив і ми довго говорили за чашкою чаю.
Це не подобалося нинішньому обранцю дочки, але оскільки він не міг мені сказати це, то став просив доньку, щоб вплинула на мене і я припинила спілкуватися з першим зятем. Але, з друзями так не чинять! А перший зять для мене справжній друг!
Дочка ж прийняла принципову позицію і припинили зі мною зовсім спілкуватися. Коли мені стало зле і, мене забрали до стаціонару, я дзвонила дочці багато разів, але вона не відповідала. Я не мала іншого вибору крім, як звернутися до першого мого зятя.
Звичайно, я хотіла, щоб він повідомив дочку про мій стан, але він сам прийшов мені на допомогу. Зять не тільки відвідував мене щодня, а й фінансово забезпечив мою реабілітацію. Ось тобі й донечка рідна…
Виявилося, що я не потрібна їй, на відміну від чужої людини. Вадим мені, звичайно ж, не чужий, я його сином вважаю, просто самі розумієте, діти розлучилися, але ж наші дружні стосунки прихильність нікуди не зникають.
Смішно й сказати, але тепер у мене в домі живе Вадим зі своєю другою дружиною. Вони така прекрасна пара і діточки їхні мені як онуки.
А донька? Вона про мене забула зовсім. Знаю, що жива і здорова, досі живе з тим чоловіком. Але про мене вони не згадують.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.