— Ну і чия це дитина, Оксано. Ні на мене ні на тебе він не подібний. Друзі відверто глузують. І сліпий бачить, що ти мене одурила. Ми розлучаємось, чужу дитину не годуватиму, і батьком йому не буду
Як він міг про таке забути. Володимир злився на себе і не знаходив спокою. Вчора в тому нескінченному снігопаді в багатотисячному місті він знайшов найпрекраснішу в світі дівчину. І треба ж такому статись: не запитав номера її телефону. Сюжет взято тут
Намагався все ж пригадати, що та розповідала про себе. Здається було щось про парфуми. Про клієнтів. І знайшов таки свою красуню, обійшовши ледь не всі парфумерні магазини.
Вона таки була його долею. Одружились. Всі знайомі були щиро здивовані: як такий гульвіса в майже сорок років став примірним сім’янином.
А він ні на кого не звертав уваги. Купив нову квартиру, зробив ремонт. Навіть меблі всі нові взяли. Просив у коханої полишити роботу і не стояти цілісінький день в магазинчику, проте Оксана свою роботу любила.
Дійшли до компромісу: як тільки Оксана зрозуміє, що при надії, робота залишиться в минулому. Про дітей мріяли обоє, але з кожним роком надії було все менше.
Оксана відвідувала спеціалістів, а ті розводили руками – здорова. Коли ж натякнула Володимиру, аби і він перевірився, той лиш відмахнувся.
І коли ж врешті Господь благословив молодих, Володимир не тямився від щастя.
Спадкоємець з’явився на світ дуже кволим. Але завдяки найкращому догляду малий все ж переміг усі негаразди. Єдине, що бентежило Оксану й Володимира – не був абсолютно ні на кого схожим. Скоро й друзі вже відверто глузувати почали
А потім нове випробування. Спадкова рідкісна хвоpоба у малого. І хоч як запевняли Володимир і оксана спеціаліста , що в їхніх родинах такого не було, той був невблаганним. Мовляв, від когось з батьків.
Тут уже Володимир не витримав. Зібрав речі і залишив дружину з сином у квартирі. Скільки б Оксана не запевняла у те, що то його дитина він так і не повірив.
Мабудь, так би й лишилась Оксана назавжди з сином удвох, якби не той водій. Чи то хильнув зайвого, чи вже доля така, проте Оксану врятувати не вдалось. Останнім проханням жінки було повідомити колишньому про те, що не здорова дитина залишилась одна.
До честі Володимира, він узяв всю відповідальність на себе. Хлопчика любив, об’їздив усіх можливих спеціалістів і таки знайшов ту людину, яка змогла допомогти.
А малий з кожним роком все більше і більше ставав подібним до тата.
Підготовлено творчим колективом intermarium.news
фото ілюстративне firestock.ru
