Привів син до нас невістку жити, бо в нас будинок величенький, у молодят кілька своїх кімнат. Та не думала я, що до такого дійде: невістка вже навіть за один стіл з нами не сідає, готує окремо. А все через те, що їй, бачте, не до вподоби наша сімейна традиція їсти всім з однієї сковорідки чи миски, пити по черзі з однієї літрової чашки компот чи узвар після обіду. Навіщо посуд мазати? А вона гидує, цяця яка!
Не знаю, як там і де заведено, але ми родина, яка зберігає звичаї дідівські. Де б хто не був, а обідати повинні усі разом за одним столом. І роботи ми собі такі шукали, аби їсти могли вдома у один і той же час. І діти наші привчені так з малого віку. В нашій родині з покоління в покоління так: якщо всі сідають разом за стіл обідати або вечеряти, то ставимо на стіл борщ чи суп в одній величезній мисці і ложки кожному, хто скільки хоче, стільки і їсть. Щоб не капало по столу, поки до рота несеш ложку – хлібчик підставляєш під неї. Так само, якщо це тушкована чи смажена картопля, наприклад, ставимо у сковороді, розкладаємо всім виделки. Що тут поганого – не розумію. В родині ж всі свої.
Але невісточці нашій це одразу не сподобалося, вона почала нашому синові і собі тарілочки окремі ставити. Я зробила їй зауваження, мовляв, у нас по-іншому заведено і, раз прийшла в дім, маєш поважати наші порядки і традиції.
Та вона поступово перестала сідати з нами за стіл, щось робить в той час, коли всі їдять, або вигляд робить, що зайнята, говорить, що працює (робота в неї якась віддалена, з комп’ютера, працює, сидячи у своїй кімнаті).
Виходить потім, готує щось собі і їсть тихцем, коли нікого в хаті немає. Я вже дивлюся на це крізь пальці, адже це дружина нашого сина все-таки. Хоч мені така її поведінка дуже не приємна.
А ще я думаю: це ж як буде, коли в них дитинка з’явиться? Вона і малечу навчить гидувати з одного з нами посуду їсти? Образливо усе це, чесне слово.
Автор – Олена М.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
