fbpx
Історії з життя
Ну не спеціально я в ту картку невістчину зазирнула. Не права я, звісно, але зробила. Від того, що я там прочитала, довго відійти не могла. Сльози так і котяться

Робота мого сина пов’язана з відрядженнями, і я переживала, що він так і промотається все життя в поїздах та літаках з одного до іншого кінця країни.

Після однієї з поїздок почала помічати в синові зміни, а потім він і сам зізнався, що у відрядженні зустрів жінку, яка йому сподобалася. Поки що нічого визначеного в їхніх стосунках не було, але все ж таки…

Я, звичайно, всіляко заохочувала знайомство і поступово вивідала у нього подробиці. Обранниця вже мала невдалий досвід сімейного життя, але це мене не засмучувало, як і те, що вона була трохи старша за мого сина.

У подробиці її розлучення я не вникала, головним я вважала те, що з першим чоловіком вони не нажили дітей, а значить не буде додаткових негараздів, якщо син на ній таки одружиться.

За кілька місяців син познайомив мене зі своєю Танею. Вона мені сподобалась. Приємна у всіх відносинах, ми швидко порозумілися, і ще до весілля досить тісно спілкувалися.

Коли невістка була при надії, я здувала з неї порошинки і намагалася нічим не обтяжувати. Вона навіть сміялася і говорила, що почувається кришталевою вазою. Трохи мене збентежило те, що під час виношування Тетяна поводилася якось надто впевнено, ніби колись уже проходила всі перипетії свого цікавого становища. Не лячно їй було і до появи дитини, сказала, що все пройде гладко і добре.

І ось у нашому будинку з’явився чудовий онук. Пройшло і справді все чудово з’явився здоровий та активний малюк.

Коли нашому Дмитрику було вже два місяці, я випадково натрапила на медичну книжку Тетяни і не змогла втриматися, щоб не ознайомитися з її вмістом.

Перше, на що я натрапила, відкривши книжку майже з кінця – фраза “друга дитина”. Погортавши сторінки ближче до початку, я з’ясувала, що для Тетяни це була друга дитина, звідси і її впевненість. Першого малюка вона залишила, навіть копія відмови була в карті прикріплена навіщось.

Того ж дня я поговорила з сином про це. Він відповів, що дружина розповідала йому історію цю давно, і попросив не з’ясовувати стосунки з нею далі. Я спитала про долю малюка і почувши втратила дар мови.

Виявилось хлопчика його тато забрав. Більше того – дитина наразі здорова і живе зі своїм татом. Тетяна у його доля не приймає ніякої участі. Сказала, що це минуле, помилка і вона перегорнула цю сторінку давно.

От скажіть, як мені тепер в очі їй дивитись. Запитую у сина, про що він власне, думає. Чи не лячно з такою людиною сім’ю будувати. Син відповів, що це його вибір і попросив його поважати. Сказав, що у разі зміни мого ставлення до невістки, або онука, вони з’їдуть.

Я не хочу залишитись одна, але й жити під одним дахом з Танею не можу вже. Дивлюсь на неї і запитую себе, на що ж вона здатна? Чого від неї чекати? Сина шкода, адже такого нікому не побажаєш.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page