Ну не як у мами.
У побуті моєї молодості, а саме першого цивільного шлюбу, намагалася свого чоловіка дивувати всякими кулінарними смаколиками, тому що готувати вмію з 10 років. У той час вчилася в інституті і часу для кулінарних експериментів залишалося багато. Але ось смакові вподобання мого хлопця іноді вводили в ступор – ні піцу, ні суші, нічого, крім національної кухні і шашликів він не сприймав, і мої супи в тому числі. Завжди говорив, що супи я не вмію варити, ну не як у мами, занадто жирні і його від них нудить.
Звичайно, як жінці мені було прикро, і кожен раз я намагалася вдосконалити свою майстерність, були перепробувані купа рецептів одного і того ж борщу. І спеції різні, і на пару, і як тільки не варила. А так як у мами, блiн, не виходило. А так як у його мами ми бували тільки у свята, де на святковому столі ніколи не було супів, це мене ще більше вводило в ступор.
А один раз нам довелося на три дні залишитися жити у його батьків. Ось тоді я скуштувала її геніальний, досконалий суп. А секрет був простий – вона не вміла його варити. І святковий стіл їй допомагали готувати родички. Її суп – це картопля, вермішель і кубик бульйону ролтон. ВСЕ! Змінювався тільки інгредієнт “вермішель” на будь-яку іншу крупу.
Тоді я зрозуміла, що якщо 25 років годувати людину горохом і говорити, що це фісташки, то вона так і буде вважати.
За матеріалами.
Фото ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
