fbpx

Ну Оленко, ти що, підлоги вже цілий рік в квартирі не мила? Що за господиня? А це що у вас? А що ти приготувала? Іди все це вилий, звільняй посуд я тебе навчу нормально готувати

З чоловіком мене познайомила моя ліпша подруга. Наші відносини почали набирати стрімких обертів. Ми закохалися і ось, я не встигла обернутися, як він покликав мене заміж. Я не замислюючись погодилася.

Ми почали жити разом. У мене вже була своя квартира, яку подарували мені батьки на 25 років. Чоловікові спочатку було не до вподоби там жити, він говорив, що йому не зручно перед моїми батьками.

Але я його заспокоювала, говорячи, що це все дурниці, в будь-якому випадку треба працювати разом і заробляти на нову квартиру, щоб розширюватися.

Ми жили дуже добре. Але було одне але, з ім’ям Галина Павлівна – моя свекруха. Саме з нею у мене не склалися стосунки, з першого дня нашого знайомства. Вона намагалася мене виставити не в найкращому вигляді перед чоловіком і постійно моралізувала.

Коли вона приходила до нас додому, то починала говорити, що я не надто вже й хороша господиня:

– Ну Оленко, ти що, підлоги вже цілий рік в квартирі не мила? Що за господиня мені в невістки попалася? А це що у вас? А що ти приготувала? Іди все це вилий, звільняй посуд я тебе навчу нормально готувати.

І ось так було постійно, хоча готувала я смачно і чоловікові подобалося, і порядок в будинку завжди підтримувала. Абсолютно не розумію, заради чого вона так говорила. Але це були ще квіточки.

Останньою краплею, що переповнила і без того повну чашу мого терпіння і розуміння, стала ситуація з квартирою. Вона була фактично моєю, але оформлено її було на мою маму. Свекрусі така ситуація була не до вподоби і вона запропонувала наступне: я продаю цю квартиру і ми купуємо іншу, але власником стає голова родини – чоловік.

Я не погодилась, а вона демонстративно почала збирати речі свого сина. Чоловік якраз з роботи повернувся і був вельми здивований діями мами. Коли ж почув причину, то просто відчинив двері і попросив маму піти до свого дому і там розпоряджатись.

Чоловіка я люблю і живемо ми прекрасно і досі. свекруха нагадує про себе щоденними дзвінками, але розмовляє лиш з сином. Все не дочекається коли ми розлучимось, або я вкажу йому на двері. Вона, бачте, іншого майбутнього просто не бачить у нашої пари.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pexels.

You cannot copy content of this page