Марина Боднар разом з маленькими синами на фоні муралу її полеглого чоловіка каже, що старший ще пам’ятає тата і впізнає його на відео і фото. Молодшому нещодавно виповнився рік.
Зараз вони живуть в рідному місті Віталія Трухана, бо він про це мріяв.
“Зв’язок з Віталієм ми підтримували до того дня, поки в Маріуполі зв’язок не впав. Ми застали повномасштабне вторгнення в Чернігові, ми сюди приїхали 21 лютого, він сказав, що треба навідати бабусю з дідусем. Мені це вже тоді не сподобалось, але він завірив, що все буде добре, просто так треба”, – каже Марина.
З заблокованого Маріуполя він їй писав: “Ти саме головне пам’ятай, щоб не трапилося в цьому житті, ти маєш це витримати і бути сильною”.
Вона стала сильною о 14:52, коли їй сповістили про його загибeль, але до цих пір вишукує його серед обміняних військових.
“Було повне нерозуміння, що далі і як далі, і просто дотепер ти все одно чекаєш, бо тiло ми досі не знайшли, ми очікуємо ДНК. От начебто все і друзі підтвердили, побратими, що це сто відсотків він, от розум розуміє, а серце не хоче цей факт приймати”.
Батьки Віталія мають розраду в онуках, гортають синові фотографії та розповідають про його вибір.
“Розпочалася АТО, і він нічого мені не сказав, побоявся, що я його відмовлю. Це було військове училище, звідти піти було дуже важко, це Національний інститут цивільного захисту населення. І він зібрав речі і потайки пішов, пішов воювати”, – каже мама Оксана
Віталію Трухану назавжди 27 і таким його зобразили на муралі на фасаді 15 ліцею у Чернігові, де він вчився. Це фото з параду, де він вів стрій і дуже пишався, що він військовий української армії.
Фото: колаж.
09/27/2022
