fbpx
Історії з життя
Одній дівчині мама, розчарована особистим життям, з дитинства твердила: – Таню! Чоловікам вірити не можна! Нікому. Ні-ко-му! Їм від тебе тільки одне треба, я це точно знаю. Так воно і вийшло.

А одному чоловікові взагалі важко і жилося, і живеться. У нього кругомоднівороги. Йому мама ще в дитячому садку пояснила: заздрять. Роки йшли, а кругомоднівороги множилися. Однокласники, однокурсники, колеги, сусіди, той телепень в автобусі, що наступив на ногу, продавці, ЖЕК в повному складі.

Кілька років тому до кругомоднівороги долучилася дружина. Колишня. Далі в це коло повинні, по ідеї, влитися стихійні сили світобудови. Принаймні, я його так зрозуміла.

А ви думали, що астероїд 2005YU55, що пронісся всього лише в двох з половиною мільйонах кілометрів від Землі, це просто так?

Сьогодні вранці на зупинці до мене звернувся безхатько, підняв страшненький зелений капелюх на знак вітання і сказав:

– Пані! Не відмовте собі в задоволенні пригостити дзигареткою побратима по звичці!

Як тут було відмовити?

Безхать затягнувся, видихнув колечко і додав:

– Чим довше живу, тим щиріше вірю.

– У що? – запитала я.

– У те, що хороших людей значно більше, ніж поганих. Переважаюча більшість. Пані, якби ви тільки знали, як мене це радує!

Автор: Hаталія Bолністая.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page