fbpx
Дозвілля
“ Одного разу виявляється, що ти терпиш більше, ніж живеш. І це півбіди” – дуже корисно прочитати, щоб не було пізно

Одного разу я два роки прожила без гарячої води. Точніше, на кухні вона текла, а ось у ванні ледве капала, так що неможливо було прийняти душ, тільки терпляче наповнити ванну приблизно хвилин за сорок. Оскільки митися хочеться вранці і ввечері, кожен з членів сім’ї щодня витрачав на це півтори години.

Автор – Марта Кетро

Ясна річ, коли проблема тільки виникла, я попросила чоловіка викликати сантехніка, але він сказав: “Старі труби, орендована квартира, чого ти хочеш? Ми ж не будемо робити капітальний ремонт і довбати стіни? Давай якось так”. І ми стали жити якось так. Не пам’ятаю, чому я вибуxнула, але одного разу раптом влаштувала жаxливий cкандал, після якого сантехнік був викликаний. Майстер пішов через п’ять хвилин, і я подумала, що все безнадійно. Відкрила кран, і звідти ринув потужний струмінь рудої води.

Виявляється, в трубі скупчилася іржа, знадобилось декілька разів постукати, і затор зник. Розумієте? Два роки без гарячої води – один дзвінок і декілька рухів.

Я легко готова визнати, що справа в нашому особливому недбальстві, але схожі історії я спостерігаю напрочуд часто.

Друзі десять років жили в незатишній тісній квартирі, в якій вічно бракувало місця. Вони її так не любили, що навіть не бажали ремонтувати. Врешті-решт плюнули на все і вирішили переїхати, хоча дуже любили свій район. Почали збиратися і виявили просто склади старих речей: одяг, дбайливо складений у валізи та прибраний на шафу; антресолі, забиті матеріалом для ремонту, який так не відбувся; полиці, заставлені нерозпакованими коробками з книгами і казна-яким дрібним сміттям, – від незавершеного рукоділля до сувенірів з давніх поїздок; комору з бабусиним килимом, розкладачкою і зламаною пральною машинкою. Виявилось, у будинку безліч темних кутів, з яких вимітали пил, але ніколи туди серйозно не заглядали і не розбиралися. Вони раптом з’ясували, що їх найпотрібніші речі поміщаються в декілька сумок, а ті вісімнадцять мішків поїдуть на смітник.

Знаєте, коли я до них заїхала, жінка плакала. Тому що зрозуміла: ці десять років вона могла жити набагато затишніше і просто щасливо.

Але є люди, які примудряються на тих же умовах існувати у власному тiлі.

Болить. Болить голова, несильно, але з року в рік, дні погіршення здоров’я складаються в місяці, але все можна витерпіти і зі всім змиритися. Тому що мігрень не лікується, ми ж знаємо. А потім людина раптом потрапляє до лікаря і виявляє, що ситуація виправляється (ні, не гiльйотиною, але якимись препаратами окрім знебoлювальних). І можна було не мyчитися стільки часу.

Те ж відбувається з психологічними проблемами, які неминучі, тому що “світ такий”, та й ти сам недосконалий. Люди б’ються з ними роками, поки не входять в ступор і не виявляють, що багато, що коригується aнтидепpeсантами не лише “до витривалості”, але і до цілком пристойної якості життя.

Читайте також:Жити, а не відкладати: все почалося з того, що водій машини, замовленої через BlaBlaCar, приїхав з Києва в Івано-Франківськ на кілька годин раніше

Ці два слова – “якість життя” – ключові. Вони не про те, скільки ти заробляєш і де відпочиваєш. Вони про те, скільки тобі доводиться терпіти. З чим треба миритися, як часто зціплювати зуби, замружувати очі та не дивитися навкруги, поки не стане трохи легше. Неважливо, чи терпиш ти фізичний бiль, безлад або стосунки, які чомусь потрібно зберегти. Одного разу виявляється, що ти терпиш більше, ніж живеш. І це півбіди, а головна біда в тому, що дискомфорт часто абсолютно необов’язковий. “Тільки на третій день індієць Гострозоре Око помітив, що в камері немає четвертої стіни”. Добре, якщо рахунок на місяці, а не на десятки років.

Будь ласка, перевіряйте на міцність стіни, в яких ви безнадійно замкнуті. Штовхайте кожні двері, які виглядають закритими. Пробуйте на зуб нерозв’язні проблеми та нездійсненні завдання, іноді старі проржавілі кайдани виявляються не міцнішими, ніж рожеві пухнасті наручники самі знаєте для чого.

І набагато страшнішим, ніж ваші тривалі проблеми і ніж майбутні зусилля для їх вирішення може стати розуміння того, що терпіти не треба було. Що ви могли бути щасливими набагато раніше, вже багато років, а не тільки зараз, коли нарешті здолали інерцію. І уся та сумна і важка частина життя могла бути зовсім іншою, а ви не знали і нічого тепер не повернеш.

facebook