Завжди вважала, що жіноча дружба існує, не дивлячись на безліч приколів на цей рахунок. Мені навіть пощастило: з багатьма одногрупницями у мене і після навчання залишилися добрі стосунки. Одну однокурсницю навіть називала подругою. До недавнього часу. Але все по порядку.
За матеріалами – Y-Story.
Після інституту я познайомилася з чоловіком, вийшла заміж, нарoдила дочку, а потім сина. Життя склалося добре, не скаржуся: чоловік пристойно заробляє, грошей вистачає на різні забаганки.
Моїй же подрузі не так пощастило на особистому фронті. Їй за 30, дітей немає, залицяльники змінюються з певною частотою. Вона частий і бажаний гість в нашому будинку: на всі свята і дні народження, а також вечірні посиденьки і розмови по душам її з радістю чекаємо. Спочатку я не надавала значення її частим візитам, вважала, що ми дружимо. Діти звикли до неї, чоловік теж.
Вона навіть знала, де і що лежить в моїй кімнаті. Якось їй знадобився рушник, я почала пояснювати, на якій полиці і в якій шафі шукати, але вона по-свійськи відповіла: “Я знаю”. А якось раз я привезла дітей додому з гуртка раніше звичного часу і застала її у вітальні. Чоловік теж був удома.
Він анітрохи не здивувався і сказав, що подруга прийшла до мене і він дозволив їй почекати. Спочатку я не надавала цьому значення, а потім все чудесним чином розкрилося, коли чоловік вирішив від мене піти.
Тривало все це довгий час: вона посміхалася мені в обличчя, бавила моїх дітей, при цьому спaла з моїм чоловіком. А я їй ще про особисте життя розповідала, дуpепа!
Коротше, розлучення. Тепер вона живе в моїй квартирі, розпоряджається рушниками і їздить на машині, яку з чоловіком вибирали мені. Пригріла на грудях, як то кажуть! Жінки, будьте обережні, зближуючись з самотніми суперницями.
