fbpx

Ох, і цікавим же був той Семен. Високий і сухий мов молоденька акація. Ходив і зі щирим здивуванням роздивлявся крізь скельця своїх окулярів довколишній світ. В професорскій квартирі його батьків такого не побачиш. Там лиш гори книжок в яких так гарно розповідають про життя, але самого живого і справжнього життя там не було

Семен Таню тримав на “запасній колії” усе своє життя. Не одружувався, але й покидати не поспішав. Свого часу їй заміж вийти  не дозволив, адже “кохав”. Ото і вся радість у Тетяни від Семена – донька Галинка, яку вона не дивлячись на його протести таки у цей світ привела.

Колись, він приїжджав у їхнє село щоліта зі столиці. Зі здоров’ям не все у нього гаразд було, а тут якась далека родичка погодилась за помірну плату наглядати за парубком влітку.

Ох, і цікавим же був той Семен. Високий і сухий мов молоденька акація. Ходив і зі щирим здивуванням роздивлявся крізь скельця своїх окулярів довколишній світ. В професорскій квартирі його батьків такого не побачиш. Там лиш гори книжок в яких так гарно розповідають про життя, але самого живого і справжнього життя там не було.

Тут він і познайомився зі своєю Тетяною.

На відміну від Семена, Таня не мала ні тата професора, ні мами літератора. Росла собі дитина, мов трава при дорозі. Десь інколи з’являлась мати, але швидко зникала забуваючи усе на світі після першого ж тосту. Дівчина щось колись їла, десь спала. Сама навчилась усьому, що потрібно для виживання.

Як не дивно, а їм добре було разом. Її безпосиредність і прямота, так зачаровували юнака, що ладен був іти за нею світ за очі. А Таня вперше зустріла людину, яка її бачила. Розмовляла з нею. Семен став її першою і щирою любов’ю. Саме аби хоч трохи дотягти до його рівня знань і розуміти про що ж він їй так гарно розповідає, Таня й почала наполегливо учитись і багато читати.

У Семенової матері мову відняло, коли вперше побачила обраницю сина.

— Що, що. – заговорила поволі осідаючи. – Вона? Ти? – а потім враз стала серйозною і суворою, геть як на парах у своєму інституті, – Оженишся на ній, ти не наш син і допомоги від нас не чекай!

А Семен що? Семен здався без жодних заперечень. В кінці кінців подумалось йому філософськи, любов і шлюб речі різні.

Так і прожили двадцять років: Таня кохана, а Семен одружений перспективний спеціаліст.

Та й жінку знайшов собі під стать — інтелігентну і з хорошої родини, квартиру отримали, а там і звання на них псипались, одне гучніше іншого. А що? При таких батьках воно й не дивина. Мав Семен і двійко дітей.

А Таня жила в тому ж селі, чекаючи рідких зустрічей з коханим. Семен не скупився – забезпечував її і дитину гарно. Приїздив раз на місяць і на день чи два розслаблявся. Тут йому не потрібно було прикидатись кимось іншим. Тут він міг робити і говорити усе, що забажає. Для Тані він завше був чимось на кшалт бога. Вона у рота йому усе життя заглядала, вірила, що ось, ось стане його дружиною і вони нарешті заживуть щасливо.

Донька ж Тані підросла і якось ніби від сну її пробудила.

— Хіба ж ти мамо живеш? Ти ж як колесо запасне. Він тебе тримає і користується зрідка. Як собі хочеш, а їдеш зі мною до міста. Доки я буду навчатись, ти повинна знайти роботу і влаштувати нарешті своє життя.

Чого – чого, а такого Семен точно не очікував. Повернувшись одного разу трохи раніше з відрядження знайшов дружину в обіймах незнайомця. Тоді навіть зрадів – нарешті з Танею поєднає життя. Зрештою, батьків уже немає, а статусу вже ні що не завадить. та й втомився він “марку” тримати.

ібравши речі красномовно грюкнув дверима і поїхав в село до свого “вічного” кохання. А Тетянки нема. Видзвонив, а вона ошелешила.

— Я нарешті прозріла. Щаслива я у парі. Не за професором, але й будівельники гарні чоловіки. Ти вже маєш родину, дай і мені пожити.

А Семен і нині сам. Усі його розмови зводяться до того, наскільки ж віроломні жінки. Дружина покинула, кохана теж, доньки і ті дізнавшись про існування ще однієї сестри, розмовляти з татом не бажають.

Цікаво, він хоч колись зрозуміє, чому у його житті усе так обернулось?

Автор Анна Корольова.

You cannot copy content of this page