За часів своєї юності, я закохалася в професора з нашого інституту. Можливо всьому виною був недолік батьківської любові, але мені, молодий студентці, сорока п’яти річний, освічений чоловік здавався ідеалом. Дуже скоро педагог зауважив мої почуття до нього і запросив мене на таємне побачення. Так, він був одружений, але я була впевнена, що їх з дружиною відносини віджили своє, а мене він любить по-справжньому. Пізніше романтична пелена спала з моїх очей, і я зрозуміла, що він ніколи не піде з сім’ї і не одружиться на мені. Але відносини з ним не припинила. Я бачила, як живуть мої батьки: вічно виморена побутом матір і батько, якому плювати на свою дружину. Нічого привабливого в ролі дружини я не бачила, а тільки зауважувала, що бути коханкою краще.

Мої однолітки виходили заміж, народжували, ставали запущеними домогосподарками, розлучалися … Я розлучилася з професором, але по волі злої долі, мій обранець знову виявився одруженим. Правда, він приховав це від мене, а коли я дізналася, то відразу пішла від нього. Розборок з професорської дружиною мені вистачило хоч греблю гати.

У моєму житті було багато різних чоловіків: вільних і одружених, багатих і не дуже. Але ніколи я не заздрила заміжнім жінкам. Я красива, доглянута, мені ніхто не зраджує, нікому не потрібно варити борщі і прати шкарпетки. До недавнього часу я була задоволена своїм життям на всі сто. Але мій останній коханець пішов від мене до дівчини на десять років молодше від мене, сказавши, що збирається на ній одружуватися. І раптом я усвідомила, що старію. Мені сорок п’ять і хоча виглядаю я ефектно, але аж ніяк вже не свіжо. І ось коли на порозі день закоханих, я розумію, що всі ці, виморені побутом жінки, не будуть зустрічати свято на самоті. З ними поруч будуть їх невірні чоловіки. А я буду одна.

Раніше мені до ніг стелили троянди і прихиляли небо, а кому я тепер потрібна? Кому взагалі потрібна стара коханка? У коханки шукають молодих жінок, таких, щоб радували око і викликали заздрість у оточуючих чоловіків. І ось мені стало так прикро. Швидше за все, я знайду собі ще коханця, але я не буду викликати у нього такого захоплення, як викликала у чоловіків раніше.

Не впевнена, що хочу вийти заміж і завести дітей, але від усвідомлення наближення самотньої старості я спати не можу. Це так лячно – старіти. Ще кілька років я можу триматися в формі завдяки новомодним процедурам по омолодженню, а потім що? Я буду старою і нікому не потрібною коханкою. Так у ролі дружини є свої мінуси. Дуже сумно і важко усвідомити і змиритися з цим. Може, є якийсь вихід з цієї ситуації?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.