fbpx

Ой, мамо! – підскочив на стільці Вадим, мало не заплутавшись у дротах. Швидко згорнув вкладку, зняв навушники і кинув на жінку сердитий погляд. – Ти налякала мене! Обов’язково було так підкрадатися

Юний блогер.

— Вадиме, йди вечеряти! — Роздратовано покликала жінка, накриваючи на стіл. Син чи не чув, чи може просто ігнорував її.

Зачекавши кілька хвилин і не побачивши сина за столом, Тетяна зробила кілька глибоких вдихів і рішучим кроком попрямувала до його кімнати. Хто б сумнівався! Навушники, якесь незрозуміле відео та повна втрата зв’язку з реальністю. Хлопця довелося постукати по плечу, щоб він просто звернув на маму увагу.

— Ой, мамо! – підскочив на стільці Вадим, мало не заплутавшись у дротах. Швидко згорнув вкладку, зняв навушники і кинув на жінку сердитий погляд. – Ти налякала мене! Обов’язково було так підкрадатися?

– Я кликала тебе разів п’ять, – спокійно посміхалась Тетяна. – І ти якийсь на диво спокійний для такого переляканого.

— Ой, не чіпляйся до слів, — закотив очі до стелі підліток. Матері закортіло прочитати лекцію йому, але вона стрималася.

— Йди вечеряй, — процідила крізь зуби жінка, — інакше їстимеш холодне. Гріти не буду і тобі не дозволю.

— Йду, йду, — зі неохотою, ніби його змушують розвантажувати вагони, Вадим піднявся і подався на запах їжі.

— Він вже зовсім з глузду з’їхав зі своїми гаджетами, — підкреслила останнє слово Тетяна. Від комп’ютера не відірвати, навіть до вбиральні із телефоном ходить! – бідкалася жінка старшій доньці, яка вже навчалася в університеті.

— Даремно ти так, — посміхнулася дівчина, відкриваючи ноутбук. – Зараз я тобі покажу щось дуже цікаве. Ти в курсі, що Вадим має свій канал? І він завжди викладає туди ролики? Більшість, звичайно, повна нісенітниця. Але! Іноді він у них скаржиться на школу, на однокласників, на сім’ю.

— Так, а можна мені подивитися його відео? – насупилась жінка. Невже синочка щось не влаштовує? І він замість того, щоб прийти до батьків, скаржиться стороннім людям?

— Та легко, — набравши в пошуку назву каналу, Ліза розгорнула ноутбук, щоб мамі було краще видно. — О, якраз йде трансляція! Давай подивимось, про що він там говорить.

— Чесно кажучи, я давно хочу піти з дому, — поважно розкинувшись на дивані, говорив Вадим. Судячи з ситуації, він був у гостях у свого друга. — Набридли постійні докори, нотації, незрозумілі вимоги! Від родаків тільки й чути – роби уроки, допоможи вдома. А мені ця школа взагалі не потрібна! Я збираюся стати популярним відеоблогером, знімати круті відосики та отримувати за це гроші. — Хлопець щось прочитав на екрані, мабуть питання від тих, хто дивиться. – Де і на що я житиму? Та я вже й зараз непогано заробляю на рекламі. Орендуємо з другом квартиру і продовжуватимемо творити. Що мені заважає? Та нічого! Сьогодні ж прийду та зберу свої речі! Наступний відосик буде із нової квартири!

— Он як! – Тетяна була щиро обурена. — З дому він зібрався піти! Та він лише у десятому класі! Ну, побачиш ти у мене!

— Мамо, заспокойся, він явно грає на публіку. Нікуди він не збирається йти, — Ліза вже пошкодувала, що показала матері канал. — Давай його провчимо? Щоб надовго забув про своє блогерство!

— І як?

— О, тобі сподобається!

Вадим повертався додому у чудовому настрої. Підписників на каналі відчутно побільшало, скоро він стане відомим! А що довелося трохи прикрасити реальність. Це ж інтернет, хто тут говорить правду?

Він відчинив двері своїми ключами, сподіваючись, що мама не чатує на нього під дверима з черговими нотаціями. Час ще дитячий, всього одинадцята вечора.

— А ось і наш герой! — Зі злісною посмішкою промовила жінка. Поруч із нею стояла Ліза і тримала в руках телефон. – Ось і подивимося, чи він дотримає свого слова. Що, синку, речі збиратимеш? Тебе ж так дістало життя в батьківському гніздечку, на всьому готовому?

Хлопець розгублено кліпав очима. Він не дуже добре розумів, що тут відбувається. Хтось розповів мамі про його відео?

— Мамо, розслабся і не вір усьому, що побачиш в інтернеті, — поблажливо промовив Вадим, роззуваючись. — Нікуди я не збираюся, мені й тут непогано.

— Так? Впевнений?

— Впевнений, — відмахнувся хлопець. Раптом у нього задзвонив телефон. — Стасе, ти чого мені дзвониш? Я в тебе щось забув?

— Друже! — Заволав у трубку друг. — У твоєї сестри зараз йде пряма трансляція! І її дивляться половина твоїх підписників!

— Хай йому грець – промимрив хлопець. — Лізо, вимкни негайно!

Тетяна повернула телефон на себе, щоб потрапити в кадр.

— Мій синочок отримає суперприз! Місяць без телефона та комп’ютера! Тому можете не чекати на швидку появу його відео.

Сумний погляд сина пролив бальзам на її зіпсовані нерви.

Olena Didik.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page