fbpx

Оксана свою Анничку виховувала сама. Так сталося, що хлопець покинув її ще до народження донечки, бо його родина була проти їхнього шлюбу, мовляв, дитина не від їхнього сина

Оксанин тато відзначався особливою суворістю і, коли дізнався про її стан, заявив, що донька його зганьбила, йому соромно людям в очі дивитися, то хай живе, як знає, а він їй допомагати не збирається.

Оксанина мама навіть не сміла заперечити чоловікові, остерігаючись його гніву. Тож Оксана подалася до міста, де мешкала її далека самотня родичка, в якої ще недавно проживали студентки коледжу.

Тітка Анна погодилася прийняти Оксану за невелику оплату з умовою, що дівчина допомагатиме їй в господарстві і влаштується прибиральницею в коледжі, де ще недавно працювала вона сама, обіцяла, що доглядатиме за дитиною, коли племінниця працюватиме. Оксана змушена була погодитися. Дівчині йшов тільки сімнадцятий рік, а вона вже була на третьому місяці. Коли призналася батькам, то не чекала такої реакції. Як-не-як, а вона їхня наймолодша, пізня дитина, сваритимуть – стерпить, але щоб відрікалися.

В одинадцятий клас дівчина так і не пішла, забрала зі школи відмінне свідоцтво за дев’ятий клас, сказавши, що вступатиме на перший курс коледжу. Ніхто, крім батьків та родини хлопця, 18-річного студента Дениса, не знав про її стан. Якби вступила в коледж, мала б можливість оформити академічну відпустку, а в школі треба залишатися на наступний навчальний рік. До того ж у коледжі ще навчався батько її дитини, і в Оксани жевріла надія, що він таки отямиться, і вони, хай і таємно, але розпишуться в РАЦСі, щоб дитя не росло безбатченком. А тітка натомість запропонувала їй влаштуватися туди на роботу, бо, мовляв, її там пам’ятають, колишня співробітниця буде звільнятися, то хай Оксана не гає часу, а збирається йти з нею до начальства домовлятися щодо роботи.

Збираючись з тіткою в коледж, Оксана прихопила з собою документи, необхідні для вступу. Коли, незважаючи на юний вік, було домовлено, що хай спочатку попрацює на час відпусток техпрацівниць, і через тиждень хай приступає до роботи, дівчина попросила тітку, щоб та поверталася додому без неї, мовляв, хоче познайомитися з колективом і умовами роботи, а сама тим часом зайшла в приймальну комісію.

Тітці Анні Оксана не сказала, що складатиме іспити і старанно до них готувалася до пізньої ночі при настільній лампі, коли господиня вже спала. Їй було вже за сімдесят, але вона ще поралася на невеликому городчику, тримала курей і козу. Оксана допомогла заготовити сіно на зиму, побілити в кімнатах, хоча їй з кожним днем ставало все важче. Часу на на підготовку до екзаменів було обмаль, бо в післяобідню пору вже працювала в коледжі. Там також повним ходом ішли ремонтні роботи.

Часом Оксані здавалося, що їй не вдасться здійснити задумане, бо наплив абітурієнтів був великий. Якось вранці, сказавши тітці, що йде до лікаря, вона зайшла до храму, де о сьомій ранку починала відправлятися Служба. Цього ж дня Оксана постановила собі постійно молитися, щоб Господь допоміг здійснитися її бажанням: вступити коледж, народити здорову дитину й вийти заміж за Дениса. В церковній крамничці вона придбала молитовник до святого Тадея, помічника в скрутних обставинах життя.

Коли за результатами іспитів Оксана була зарахована студенткою першого курсу, вона повідомила радісну новину тітці, але та її радість не розділяла, мовляв, живеш одна в кімнаті, платиш мало, а від двох студенток вона б мала подвійну плату, та ще й вчитимешся, а не працюватимеш. Оксанина допомога по господарству до уваги не бралася, тітка настійно вимагала, щоб квартирантка знайшла постійну роботу. Оксана активно зайнялася пошуками роботи в приватних підприємців, щоб отримувати хоч яку зарплату в конверті. Їй «світила» тільки робота прибиральниці, і таки пощастило влаштуватися в магазин, власниками якого було молоде подружжя.

Оксана навчалася успішно, вона добре засвоїла програму десятого класу в школі, тож мала відмінні оцінки з усіх предметів, включаючи і спеціальні дисципліни. Це давало можливість за високі бали в першому семестрі, в другому вже отримувати підвищену стипендію. Про стан Оксани вже всі знали. Медсестра докоряла дівчині, що та ще не стала на облік і відвідує уроки фізкультури, змусила її піти в поліклініку, звільнивши з пари. На щастя, майбутня мама і дитинка під її серцем були здоровими. Дитя мало появитися на світ в кінці січня. «Тоді й оформлю відпустку», – вирішила Оксана.

Через знайомих Оксанина мама дізналася, що донька поселилася в чоловікової троюрідної сестри, що вступила в коледж, проте ні разу до дочки не навідалася. Стосунки з Анною в жінки були напружені з часу їхнього весілля, але вона тішила себе тим, що їй вдалося таємно від чоловіка дати Оксанці певну суму грошей. Може, дочці вдалося завдяки їм позбутися “проблеми”, бо ніхто зі знайомих не натякав на її цікавий стан. Оксанин тато так і не позбувся образи, мовляв, він своїй наймолодшій все: і ключі від нової хати, і дорогий телефон, і ноутбук, і модний одяг, а вона! До Анни навідатися також не мав бажання з часу свого одруження через давні родинні незгоди.

Хоч медики запевняли в благополучному прогнозі, Оксана 22 грудня, на свято Анни, привела на світ свою ранню пташку – маленьку Анничку. Чи її ритм життя: навчання, робота, допомога тітці, чи те, що побачила свого Дениса, який повернувся після практики на навчання, з його однокурсницею, та ще й почула, що в них усе серйозно, йде до весілля, чи все, разом узяте, що саме спровокувало ранню появу на світ донечки – вже не має значення. Тітка переказала через знайомих своїм родичам, що мають онучку, і ті, нарешті, приїхали. Тато просив Анну, щоб залишила доньку з дитиною в себе, він платитиме за квартиру за двох.

Над ім’ям дівчинки не задумувалися: Ганнуся, бо народилася в свято. Щоправда, Оксана лестила своїй господині, яка в церкві була, мабуть, ще коли її малою хрестили, що то на честь дорогенької тітки назвали дівчинку. Жінка аж присльозилася від розчулення, напевне, і в її житті замало було любові, і племінниця чи не єдина сказала про неї добре слово. Насправді, Оксані полюбилося ім’я Анничка, так називалася її подружка з далекого гуцульського села, що на Прикарпатті, яка щодня навідувалася в пологовий і купувала все необхідне немовляті. Вона ж і однокурсник її стали хресними.

Через рік Оксана поновила навчання, а після закінчення влаштувалася на роботу в бухгалтерію коледжу. За цей час Денис уже встиг і одружитися, і розлучитися. Дітей в їхньому подружжі не було. Оксанин тато перемінив гнів на милість, дуже полюбив онучку, кликав доньку повернутися в село, та Оксана продовжувала жити в тітки, мовляв, тут у неї робота є, і Анничка в садочку, і тітці потрібна поміч.

Розкрийте для себе неповторний світ життєвих історій, де кожна сторінка — це запрошення в незвіданий вир людських доль.

Підпишіться зараз, і кожен новий випуск стане для вас віконечком у світ, де кожна історія має власний колір та смак.

You cannot copy content of this page