Я вийшла заміж за кохану людину. Між нами були хороші відносини. Ми завжди з півслова розуміли один одного. Спочатку, чоловік працював звичайним менеджером. Грошей було небагато, але нам вистачало.
У процесі росту сім’ї, чоловік піднімався по кар’єрних сходах. Тепер у нас троє дітей. Діти дуже дружні між собою, тому як різниця у них не більше півтора року. Вони прекрасно знаходять спільну мову і можуть годинами грати разом.
Як і всі діти, наші теж можуть і погиркатися між собою, але потім обов’язково миряться. Я вже не звертаю на це ніякої уваги, якщо бачу, що причина дріб’язкова. Вони самі розберуться без сторонньої допомоги.
Але останнім часом я почала помічати, що чоловік якось надто неадекватно почав реагувати на витівки дітей. За великим рахунком, вони нічого не роблять надприродного. Дитячі пустощі ще нікому не шкодили.
Але чоловік не упускає зайвого моменту дорікнути мені в поганому вихованні дітей. Єпітети, які він вживає, настільки образливі і недоречні, що мені прикро в десятикратному розмірі.
Спочатку я починала з ним сперечатися з цього приводу. Але всі мої аргументи він перемагав повторенням однієї і тієї ж фрази. Стінка більш адекватна, ніж мій чоловік по відношенню до мене і дітей.
Потім я зрозуміла, що чоловік спеціально доводить до точки кипіння. На мої прохання приділяти хлопчикам більше часу, тому що їм необхідне чоловіче виховання, чоловік відповідає завжди одне і те ж. Він вважає, що він годувальник в сім’ї, а на моїх плечах лежить все інше.
Після всіх цих його міркувань, у мене склалося таке враження, що він навмисно псує відносини між нами. Він ніколи не робить кроків, щоб помиритися. Хоча раніше завжди підходив до мене першим, і було не важливо: винен чи ні. Тепер все змінилося.
Головою я розумію, що продовжувати так жити неправильно. Таким чином, я в першу чергу даю в образу саму себе. Інша, на моєму місці, давно пішла б. Але я не зможу самостійно підняти дітей. Тим більше що вони хлопчики, і без батька в сім’ї просто не можна.
Я ніколи не працювала. Після одруження я займалася тільки сім’єю. Спочатку чоловіком, а після і дітьми. Чоловік відразу сказав мені, що він забезпечує сім’ю матеріально, а я морально її облаштовую. Але зараз, схоже, що він про це забув. Він постійно дорікає мені в поганому вихованні наших дітей. За його словами я не навчила їх бути братами, як і не припиняю на початкових стадіях непорозуміння між ними, балую молодшого сина, а він хоч і маленький, а чоловік! При цьому сам і не збирається втручатися в їхнє виховання. Все скинув на мої тендітні плечі.
Підозрюю наявність іншої жінки. Мені стає дуже лячно від думки, що він піде з сім’ї. Що тоді буде з нашими дітьми? Чи буде він нам допомагати? З усіх сил намагаюся йти від непорзумінь і згладжую кути. Але якби все від мене тільки залежало! Як врятувати сім’ю?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
