У 25 років вона зустріла чоловіка, набагато старшого від себе, він був одружений. Спочатку вдавалося тримати себе в руках, потім закохалася до нестями. Ми жили в різних країнах, але кожен місяць обов’язково зустрічалися. Була любов, коли він був далеко, постійно переписувались і зідзвонювались.

Я йому сказала відразу, на початковому етапі, що якщо зрозумію, що понесла від нього, нічого з дитям робити не буду. А пізніше він сам почав говорити про дітей, хотів зі мною дочку (у нього два дорослих сина). Планував одружитися зі мною і забрати до себе.

Через рік відносин я відчула, що стану мамою, сказала йому. Його слова були однозначними:

— Роби щось з цим, позашлюбна дитина – це гріх.

На те, щоб не одружуватися знайшов причину в фінансових труднощах (які нібито почалися відразу ж після мого дзвінка, схоже).

Зрозуміло було, що він все вигадує. Я не очікувала такої зради. Він на деякий час перестав виходити на зв’язок (мабуть хотів напоумити мене, щоб я пішла і зробила те, про що він просив), але я якось знайшла сили все пережити.

Зараз він періодично пише, але все одно відносини змінилися на 360 градусів, все охололо. Бачимося рідко, тижнями не спілкуємося. Але потім, правда, він починає писати перший.

Я вже ні на що не сподіваюся, хоча продовжую любити його (не знаю, за що). Скоро дитя з’явиться на світ, якщо не буде підтримувати фінансово нас, подам на аліменти, нехай платить. Сподіваюся, що скоро ця любов вщухне, і я зможу прожити хоча б день, не думаючи про нього.

І я дуже пишаюся собою, що я не зробила того, на чому він наполягав, а перетерпіла все це, не дивлячись на всі майбутні труднощі. Кращі часи попереду, це я точно знаю!

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.