Дружина живе в одному будинку з чоловіком та його матір’ю. Іншого вибору вони не мають. Подружжя поки не може, навіть і мріяти про власне житло.
Спочатку після весілля свекруха відразу ж поставила свої умови. Гостей запрошувати заборонила. І це правило порушувати не можна було. У тому випадку, коли вона чи чоловік хотіли побачитися з друзями, ходили самі до них. Іншим виходом було піти у кафе чи ресторан. Дівчина з повагою ставилась до рішення свекрухи.
Друзям пояснювала все як є. Ті її погляди не поділяли і думали, що потурати бажання свекрухи неправильно. У двох кімнатах особливо не розбігтися. Одна молодятам, інша свекрусі. Спальню зайняла мама, а зал подружжя.
Одного разу, прийшовши додому після роботи, невістка почула вдома шум і дитячі голоси. У кімнаті були чоловіки племінники. Жінка покликала онуків у гості. Найбільше здивувала заява, що вони пробудуть тут не один день. Кімната відразу перетворилася на ігрову. Скрізь валялися іграшки та дитячий одяг. Стіл розмалювали фарбами чи фломастерами. У дівчини після важкого дня гула голова. Але їхня кімната була тепер окупована малюками, які стрибали та кричали.
Їхня бабуся в цей час готувала щось смачне. Малі, перевернули кімнату вгору дном. Хотілося лягти та заснути, а не займатися прибиранням. В цей час підійшла свекруха і доручила невістці наглядати за непосидями. Такий стан речей зовсім не сподобався дівчині. Вона не наймалася в няньки, і хотіла просто піти в душ і лягти раніше спати. Раптом вона помітила, що її улюблена косметичка лежала на підлозі. З сумом вона виявила постраждалу і поламану пудреницю, не найдешевшого бренду.
З’ясувалося, що улюблена онука лише трохи пограла з дорослою косметикою. Прийшовши з претензіями до матері чоловіка, у відповідь вона отримала докор у неакуратності, тому що якби все лежало на своїх місцях, то діти б не дісталися.
— Олено, а давай-но ти трохи обороти збавиш, – сказала свекруха сталевим голосом, – Дім чий? Правильно, доню, він мій. А тому я буду запрошувати сюди кого і коли захочу. Відповідати ні перед ким не збираюсь. Ви тут живете на гостині, чи не так? Тому скажи мені, які до мене питання. Будеш мати свою хату, от там і розпоряджатимешся. А зараз склади свої речі так, аби вони моїм гостям не заважали ці кілька днів.
Олена склала свої речі, але не вище, а в валізу. Зателефонувала чоловіку і все розповіла. Вони поїхали до друзів пожити, З мамою тепер не спілкуються – не сподобалась їм та ситуація.
А жінка ну ніяк зрозуміти не може, а в чому власне справа? Її дім, її правила. Чому вона повинна перед кимось виправдовуватись? Невістка з сином такі ж гості, як і діти доньки. Хіба не так?
Головна картинка – pexels.
